dot написав:Про турецьке чищення мови і подвійну латінізацію знаю. Це і була причиною відмовитися від Отоманського минулого, а при кирилізації — наблизити до Москви. Маємо подібну причину — очищення від Московського чи Праворабного минулого. Сини писатимуть лятинкою, а бабцї зі своєю Праворабством згинатимуть.
Та ні, сини взагалі po-Englishu писатимуть. Ви десь бачите засилля українських книжок — хоч на кирилиці, хоч на латиниці? Їх нема, бо видавцям вигідніше привчати нас до іноземних мов (російської та англійської), аніж тратити гроші на переклад. І якщо зараз ми маємо доступ до старих книг, що збереглися в домашніх бібліотеках і розійшлися сканами по мережі, то латиничне покоління не матиме й цього (власне, воно не матиме й того, що ледве почали друкувати в останні роки, коли посилився тиск на російську мову, і українське друковане слово змогло нарешті чи не вперше за добу Незалежності зробити ковток повітря). А щоб навчитися повноцінно читати-писати українською латиницею (не на рівні «m,a - ma», а з великими масивами тексту), самих ваших pyšy latynkoju vy vsi moskali явно недостатньо — потрібен великий масив книг різноманітної тематики, якого ви, звичайно ж, створювати не збираєтесь. А отже, діти латиничного покоління чітко розумітимуть, що Ukrajinska mova dybilna, bo na nij tilky bukvar, taksho speak English, или хотя бы по-русски...
dot написав:Але ви чомусь пропустили Хорватів чи Румунів… Казатимете що вони Романську мову мають? Не повірете, але фонетіка… Отже, вони, що теж, виходять, »serednjoaziatsjki dyktatury«. І коли пан таке зачепив, то, я бачу, країни кирилицї — чисті демократичні держави, що взагалі не мають стосунків з Моско… Білорусь, Сербія і Болґарія, кілька »serednjoaziatsjki dyktatury«… Йой, вам самому не смішно?
У румунів і хорватів перехід відбувся достатньо давно — приблизно тоді, коли українці підшукували собі оптимальний варіант кирилиці, а то й раніше. ЗАРАЗ вони вже не переходять (не рахуючи молдаван — відколотих від румунської нації й переведених на кирилицю вже комуністами — тут повернення до латиниці є логічним і закономірним). Після 1991 року кирилицю на латиницю також змінили чи змінюють: Азербайджан, Туркменістан, Узбекистан та деякі інші країни на -стан, де зміна алфавіту аж ніяк не заважає лишатися в російській зоні вплину. До речі, Молдова й досі є скоріш додатком до Росії, ніж до ЄС — зміна абетки (справді культурно виправдана в їхньому випадку) на геополітику не вплинула.
dot написав:Саме так. Причому теж тут передувала ярижка. Але дуже вельми раджу почитати про часи другої азбучної війни. Дати підказку, чи пан сам здогадається причину розвитку кириличної абетки, котра зуміла трохи відріжнитиця від московської? Хоча після »незалежної« України, знов приблизили до московським порядком, але то таке…
Почнімо з того, що українська кирилиця сучасного зразка від російської кирилиці в чистому вигляді не виводиться (инакше б мы пысалы дэсь прыблызно отак) — звідти було взято лише латинізовану форму літер, тоді як правила читання розвинулись як результат спрощення староукраїнських правописних норм. Метою було не «писати трохи не так, як москалі», а писати так, як це було б зручно українцям, зберігаючи часткову сумісність із тим, як українську мову записував Котляревський та його попередники. Конфліктним було хіба що питання вибору між двома гілками правописних норм: етимологічними правописами, похідними від максимовичівки, та фонетичною системою Желехівського — проте, аргументом на користь желехівки була не стільки зовнішня російськоподібність максимовичівки, як легкість фонетичного запису порівняно з етимологічним. Проте, обидві гілки є похідними від спільного староукраїнського кореня (чого не можна сказати про ярижку, яка є, фактично, російською транскрипцією української мови).
За схемою приготування, українська латинка — по суті, та ж ярижка: основою для неї є не якась староукраїнська латинка, а латинки інших мов, засобами яких українська мова транскрибується. Відсутність історичної спадкоємності, одним словом.
