Додайте ще сюди сайтики, які на цьому форумі намагаються піарити їхні власники — я не помилюсь, якщо скажу, що більшість з них російськомовні (або просто російськомовні, або з декларованою двомовністю, або з кількома локалізаціями, з яких російська основна, а української може й зовсім не бути). На російську мову в коментарях та рядкових літералах ніхто не звертає уваги — бо таке життя, українські програмісти-початківці або так пишуть свій код самі, або передирають звідкись. Те, що користувач ввів російську в синтаксис своєї мови, також говорить про його мовні пріоритети. Що характерно, я можу пригадати кілька прикладів мов програмування з російськими ключовими словами (у т.ч., цілком серйозні реалізації COBOL’а та деяких інших мов, що використовувались для реальних розрахунків), а з українськими — жодного.

Та їдьте куди хочте. Я б сказав, вимітайтесь. Особисто я був би радий не чути на вулицях Києва ні російської, ні англійської. Тільки от, по факту, російську я чую. Англійська — ну, не знаю, може, якщо десь неподалік від якоїсь програмерської контори спитати людину англійською, як пройти до метро, то вам зможуть пояснити, в решті випадків слід очікувати, що киянин знає англійську на рівні «хеллоу, май нейм із Вова». Музика, яку слухає молодь — не можу сказати, що англійської там більше, ніж якогось російського репопопсу. Якщо говорити про мову, якою люди спілкуються між собою, мені здається, зараз тут легше почути арабську, ніж англійську. Ніша англійської — дублювати назви зупинок у міському транспорті (причому, навіщось з російським акцентом: «The next is архітєктора Ніколаєва street»). І це все не вельми проросійський Київ, де російська мала б активно відступати перед англійською вже — а як щодо самої Росії з придатками?

Серйозні спроби російських мов програмування стосуються більше часів, коли були актуальними перфокарти — з переходом до ПК все більше переважала сплагіачена архітектура й спірачене ПЗ, потім і зовсім на імпорт перейшли — відповідно, ніша для національних експериментів звузилася. (А втім, ще є всілякі одинеси, російські локалізації екселя і т.п., де російська також присутня в синтаксисі). Здебільшого це не має великого сенсу. Специфіка COBOL'а в тому, що він початково наслідував синтаксис людської англійської мови, за задумом розробників, був придатний для безпосереднього читання пересічним англофоном — тож при адаптації його до радянських реалій переклад був логічним кроком.

Але факт у тому, що росіяни взагалі такі спроби роблять — хоча, здавалось би, ще з курсу шкільної математики вони мали б пам'ятати, що російським буквам не місце в серйозних розрахунках. Це не говорить, що російська в наш час сильніша, як і не є прикладом гарного стилю розробки, а просто показує рівень мовної стійкості росіян. Зрештою, такі спроби роблять навіть шведи (хто мав справу з Flask'ом, міг звернути увагу на неанглійські назви частини модулів та функцій) — от хто вже, здавалось би, знає англійську не гірше за свою рідну. Українці — жодної спроби, навіть на рівні приколів. Я не кажу, що нам треба зараз терміново переписувати всі мови програмування, вводячи в них українські ключові слова — ні, просто коли перед українцем стоїть задача зібгати свою мову в ганчірочку й не показувати цивілізованим людям, то він цю задачу виконує на відмінно, скрізь і завжди.

Це якщо просто продовжити сучасні тенденції, не врахувавши інших можливих змін та майбутніх подій. Ну але ще сотню-другу років тому нішу англійської займала французька мова, і тільки світові війни змогли відсунути її з позиції лідера.
3-5 століть — достатньо велика дистанція, коли самі мови змінюються (і говорячи про мови 500 років тому, їх називають інакше, ніж сучасні мови — та ж «стара сучасна англійська», якою писав Шекспір, сучасним англофонам здається малозрозумілою). Втім, це вже деталі.
Але проблема в тому, що українська бовтається на межі перетворення в сільську екзотику практично з часів оформлення себе як літературної мови. Тоді як у російської запас міцності більший — якщо вона й не переживе ці 500 років, то в неї все одно непогані шанси пережити українську на декілька століть, і навіть зберегти своє функціонування тут у нас, коли української вже не буде. І от така ситуація ближча до реальної — окремі проросійські оптимісти розміщували її в найближчих десятиліттях.