Правильно, всі думають, «зрозумілий» — «списаний з російської», а «правильний» — «максимально відмінний від російського». Треба шукати баланс між ними, але, зрештою, справжня правильність та зрозумілість визначається далеко не лише російськоподібністю. Якщо ми бачимо на українському ринку комп'ютерної літератури близько 0% української мови і близько 100% російської, то, очевидно, зрозуміла для більшості українська комп'ютерна термінологія зберігатиме певну схожість з російською (та кому я це кажу після дискусій про «стрічку») — з цим фактом слід рахуватися, а не намагатися напхати якомога більше відмінностей заради відмінностей. Проте, і в суржик не слід скочуватись.
Зараз тут у мене почнуть кидати гнилими помідорами й драними черевиками, але далеко не найгіршим зразком для наслідування могла б бути «білодідівщина». Тоді ставили цілком практичну задачу: забезпечити переклад необхідного набору текстів з російської на українську — ідеологічних, науково-технічних, навчальних. Подібність термінології при цьому дозволяла легко перейти зі шкільної української на інститутську російську, але, в даному випадку, ми маємо протилежну задачу: перевчити українського програміста, що виріс на російських підручниках, щоб він міг читати-писати фахові тексти українською. (Програмістів, що за все життя прочитали з програмування лише «Python для дітей», «просто, як двері» й Віталія Подобу, до уваги не беремо, хоч, може, їхня свідомість і могла б не забруднитися російським впливом). Чи слід нам прагнути зробити українську комп'ютерну термінологію якомога деросіянізованішою за будь-яку ціну, щоб програмісти дивились на український текст, як марамульки на некузявий нацюцюрник? Очевидно, ні. Отже, нам доведеться використати знайомі зразки з тих-таки російських підручників. Проте, ця мова має зберігати вигляд та будову української, звучати як українська і т.д.

У даному випадку, про довоєнну спадщину доведеться забути — тоді програмування перебувало в ну дуже зародковому стані. Хоча, якщо відшукаєте українського довоєнного підручника для програмістів, це буде, як мінімум, цікаво

Щось гіпотетично дуже якісне, але широким масам невідоме, нас також не цікавить — ми говоримо виключно про масову літературу, з якою програмісти до вбиральні ходять, коли там офісний WC-менеджер забуває нового рулона поставити.

Чи здатні вони щось сприймати? Якась частина здатна, якщо з російської перескакує на англійську. На українську перескочити заважає, серед іншого, нестача живих зразків галузевої української мови. Бо українського комп'ютерного писаки як масового явища також нема — його ще треба виростити з тих, що вдома на кухні українською балакають, а щось фахове рідною мовою сказати не можуть.

Перекладати? Так, звичайно.
А ось перевчати українського програміста доведеться якраз з російської. Бо хоч «мову оригіналу» він і більш-менш знає здебільшого, але основи засвоює, як правило, крізь призму російської.