В реалі все складно 
Навчання, лікування, відносини, робота, виховання,... Але це все ж таки реальність, а не кількість лайків в інстаграмі та інші рейтинги на інших ресурсах.
Ну добре, візьмімо такий аналог лайків, як гроші. Щоб просто фізично вижити, людині треба їх не так уже й багато. Решта йде на різні способи демонстрації, що гроші в тебе є — часом не так для інших, як для самого себе. Ті ж схеми мозку, та ж потреба вивищитись за будь-яку ціну.
А не краще "прокачувати" РЕАЛЬНІСТЬ, а не займатися самообманом у віртуальному світі? Та й цікаво звучить - "прагнути бути в інеті таким же ніким", чому не розглядати - "прагнути бути в реальності нормальним"?
Ваше початкове зауваження стосувалося того, що люди в мережі не схожі на себе в реалі. Добре, зробімо їх схожими на реальних — вони будуть ніякими, нецікавими, нікому непотрібними людськими одиницями. Хоча зовні нормальними (те, що ця зовнішня нормальність в реалі — така ж маска, як і інтернетний образ, нас не турбує, як правило). Отже, ви й самі бачите, що це не те, чого б ви хотіли від людей у мережі.
«Прокачувати реальність»? Реальність не розрахована на таку кількість прокачаних людей. Просто тому, що не буває змагання, з якого всі виходять чемпіонами — хтось красуватиметься на п'єдесталі з медалькою, а хтось плентатиметься у хвості, щоб створити для інших масовку. Що нераціонально. А отже, тим, для кого першість у реалі не світить, лишається освоювати нові ніші... Зрештою, декому вдається використати й прокачку в мережі як трамплін для прокачування в реальності.
Мене веселить зовсім інше - купа лайливих висловлювань, на адресу іншої людини, хоч в реальному житті, невідомо чи дана особа в голос наважилася б сказати "просте слово" - "дурень" своєму співрозмовнику в очі,
Думаєте, це продукт інтернету? Згадайте свої шкільні роки, де вас безперестанку принижували нахабніші й сильніші однокласники, абсолютно не анонімні й не віртуальні. (Якщо ні, то, можливо, ви самі були тим, хто принижував інших). Потім ці ж люди з комплексами принижуючих і принижуваних потрапляють у мережу й реалізують ці ж патерни поведінки — хіба що без можливості завдати фізичної шкоди одне одному (що насправді добре, хоча й перешкоджає формуванню стабільної ієрархії, заснованої на фізичній перевазі невеликої кількості агресивних самців, що стоять на її вершині). Інтернет тут — лише збільшувальне скло, що показує нам, наскільки люди навколо нас «нормальні» насправді. І, якщо подумати, чи так це вже погано — якщо якийсь принижений в реалі нікчема відтягуватиметься в мережі, вправляючись у тролингу, а не в тому ж реалі вдома, ризикуючи покалічити чи вбити дружину чи дитину, або просто топлячи свою нікчемність у горілці?
Але це ж дитина, інша справа дорослі люди, які чомусь хочуть мати умовну повагу в умовному світі, замість того аби перейматися реальністю..
Будь-яка повага умовна (ви ж не вважаєте формальну ввічливість у реалі проявами справжньої поваги? Це просто неконфліктна загальноприйнята модель-маска — не більше). І не кожна реальність підлягає виправленню.
