Щодо збереження. Гра, скажімо чесно, невелика (хоча зараз бачу ігри довжиною в годину продають в Стімі). Єдине, що може зацікавити людину для перепроходження - ачівки. Але із збереженнями вони дуже легко отримуються. Та й граєш "відповідальніше" без збережень. Відсутність збережень - старий прикол ігор-рогаликів. Підвишують "напругу" та затягують час. Не я перший вигадав .
На Січі, за деяких умов, можна отримати непогану плюшку. Описувати як - не буду, бо буде нецікаво. В крайньому випадку пишіть в лічку . Квестів, які ні на що не впливають, у грі нема.

Можна, хоча в браузерка зазвичай музики нема. Але як тут з авторським правом? У мене в грі весь контент легальний - мені або дозволили його використати, або автор помер більше 100 років тому. Щодо музики, я намагався зв'язатися із музикантами - мене ігнорували. Можна ще раз спробувати тепер, коли гра вийшла.

Свою реєстрацію мені не так легко зробити - я не професійний програміст. До того ж мейл-серверу у мене нема. Але частину гри можна пройти взагалі без реєстрації. А там зробити ліву пошту на гмейлі, закінчити гру і забути про ту пошту назавжди (про гру не забувайте ).

Ви можете звернутись до спільноти, я думаю Вам з радістю допоможуть, можливо навіть якесь готове рішення порадять.

Про гру «Гетьманщина - часопис» (https://historygame.net/) написали портали:
itc.ua - https://itc.ua/articles/getmanshhina-ya … -rujnuvali
liga.net - https://ua-news.liga.net/society/news/k … tmanschina

Здається, гру більше хвалять ніж сварять. Хоча, якщо буде продовження і там будуть битви – вони будуть іншими.

А тепер цікава статистика на сьогодні. Зайшли на сторінку гри 4532 користувача (статистика Google). Зайшли у гру, використавши FB чи Gmail – 1676 людей. Хтось знає – чи це добрий коефіцієнт конвертації? З тих хто «залогінився» пройшли гру, хоч до якогось закінчення, 1310 людей. Найпопулярніша ачівка – дипломат (досягло 199 людей) . Найменше катів та козаків – 5 та 8 людей, відповідно. Зіграти «краще за реальну історію» й отримати звання державник зміг 41 гравець.

Сподіваюсь, «Гетьманщині» ще є куди рости.

Ну просто зайшли на сторінку, то одне, а почали грати і покинули, то друге. Подивіться скільки часу проводили на сторінці ті, що не зареєструвались. Якщо до 30с, то просто хтось випадково, а якщо провели кілька хвилин і дропнули через необхідність реєстрації, то інше.

8-9 липня – річниця Конотопської битви. 1659 року військо Івана Виговського, із допомогою Кримського ханства, завдало поразки ратникам Олексія Трубецького. Ця битва, фактично, завершила московсько-козацьку війну 1658-1659 років.  Щоправда, скористатися наслідками своєї перемоги Військо Запорозьке не змогло. Політичне протистояння зрештою нівелювало військову перемогу.
Нагадаємо, що Конотопській битві передували важкі бої під Пирятином, облога Варви та довга облога самого Конотопа.
На жаль, полковника Григорія Гуляницького та його брата Степана мало хто пам’ятає. Та саме Григорій стримував війська Трубецького на Лівобережжі та командував обороною Конотопа, поки гетьман Іван Виговський збирав війська. Відзначився у тих боях і майбутній гетьман Петро Дорошенко. До речі, чи всі знають, що Наталя Гончарова - дружина Пушкіна, то його онучка?
Згадати перебіг московсько-козацької війни та спробувати свої сили у обороні Лівобережжя можна погравши у безкоштовну історично-політичну гру « Гетьманщина - часопис» (https://historygame.net/).

На фото - меморіал, встановлений на честь Конотопської битви, у селі Шаповалівці.

Може краще цю до ладу привести?

Давно хотів написати про Мартина Пушкаря.
У історично-політичній грі «Гетьманщина» (https://historygame.net/) він виглядає скоріше антагоністом. Адже був одним з очільників масштабного антигетьманського повстання на Полтавщині у 1657 році. Бунтівників було розбито, та подібні виступи потроху знижували легітимність діючої влади Війська Запорозького. Цим, звичайно ж, користувалися сусідні країни, намагаючись взяти землі Гетьманщини під контроль.
З іншого боку – Мартин був героєм Визвольної війни, близьким соратником Богдана Хмельницького. Походив із знатного роду, мав гарну освіту, був меценатом. Його поважали як прості люди, так і козаки. Людина, без подібної підтримки, не змогла б підняти масштабний антиурядовий бунт. Повстання піднімалося проти нових великих землевласників-магнатів, що почали з’являтися з числа козацької старшини із приходом до влади Івана Виговського. На сьогодні, думаю, можна сказати, що то було майже антиолігархічне повстання. Тож історична роль Пушкаря досить неоднозначна.

У якості висновку, зазначу, що історія Війська Запорозького нагадує наскільки погано, коли внутрішні суперечки захоплюють так, що витісняють розуміння зовнішніх ворогів. А зовнішні вороги, зазвичай, страшніші. Адже прагнуть не простого захоплення влади у країні, а її отримання через руйнування державності.

P.S. На малюнку – пам’ятник Мартину, що встановлено у місті Полтава.

Все що пишеться - пишеться для гравця. Якщо пишуть про лівий фланг, то мається на увазі той фланг, що підписано гравцеві, як лівий.

Це лише суб'єктивне судження. об'єктивний критерій - графік онлайну, кількість проданих копій, кількість донату тощо