Цікаве питання. З одного боку, в павука є мініатюрні клешні (хеліцери) — не знаю, наскільки вони придатні, щоб різати ними павутину, але вони є.
З другого, павук міг би розчиняти павутину так само, як він це робить з нутрощами пійманої мухи, виділяючи травні соки. Відомо, що павуки можуть з'їдати власну павутину — якщо їхній ротовий апарат пристосований до споживання їжі в розчиненому рідкому вигляді, то, можливо, тут вони діють так само.
З третього — може, павутина сама відривається від павука, коли павутинна залоза призупиняє роботу?

Перепрошую, а навіщо? у вас непрацює світло в туалеті?

навіщо це виносити на форум?

Всі там будемо.

я там вже кілька разів сьогодні був, вчора забагато жирного з'їв...

В мене важливе запитання:

чому колобку під час пересування не потрапляла земля в вуха та/або в рот, хоча нема підстав вважати що він пересувався стрибками?

п.2.10 відмінили?

Річ у тім, що відповідно до документальних фактів, згаданий герой бездоганно вів діалог з оточуючими особами, що говорить про незасміченість відповідних отворів.

В тексті джерела не згадується, які саме органи колобок використовував для звукової взаємодії і як вони були влаштовані. У більшості рецептів колобка рот та вуха відсутні. Наявність вушної раковини для органів слуху необов'язкова (її мають лише ссавці, до яких колобок, очевидно, не належить), зовнішнє вухо властиве ссавцям і птахам, тоді як більшість плазунів та земноводних його не мають. (Власне, ми не знаємо, чи можна віднести колобка до хребетних взагалі. З найближчих родичів хребетних, дещо подібна зовні будова тіла властива хіба що морським їжакам, але й вони не пересуваються перекочуванням). Тобто, чути колобок міг і без наявності зовнішнього слухового проходу, здатного забитися землею.

Голосовий апарат колобка — складніше питання. Описана в джерелі особина колобка не харчувалася — запас поживних речовин було отримано на попередніх стадіях розвитку (на яких травна система також не використовувалась), тому наявність травної системи в дорослої особини колобка є недоведеною. Голосовий апарат ссавців є, по суті, додатковою функцією травної та дихальної систем, дихальна ж також еволюційно походить від травної. А що було еволюційним прототипом голосового апарату колобка? На жаль, у джерелі не описано повного життєвого циклу колобка — описана особа гине при зустрічі з більш ефективним хижаком, тоді як проти менш ефективних використовує свій голосовий апарат, щоб відволікти їх. Тобто, єдиною відомою функцією голосового апарату колобка є захист. Використання звуку для захисту властиве багатьом видам, у т.ч., деяким безхребетним (напр., гусеницям бражників). Щоб земля не потрапляла до рота, достатньо пересуватися з закритим ротом — якщо колобок не використовує рот для вдихання повітря, це не критично. Голосовий рот міг працювати тільки на видих, а повітря надходило, наприклад, через трахейну систему. Зрештою, колобок міг бути й анаеробним організмом, а для створення звуку використовувати гази, що утворювались в результаті внутрішнього метаболізму (що ще більше посилювало захисні властивості голосового апарату — якщо хижак не відволікався на спів, то відлякувався запахом; утім, джерело про такий ефект від співу колобка не згадує).