це синтаксичний цукор - другий елемент j+1го масива

Блок-схеми - це засіб візуалізації алгоритму, що використовувався з 1940-х по 70-і. З розвитком читаних, і особливо структурних, мов програмування потреба в них зникла. Вас не вчать логарифмічними лінійками користуватися? Чи абаком? А уроки фехтування та користування пращею скільки разів на тиждень?
Блок-схеми визначають лише значення блоків. Текст у блоках - довільний, прийнятний для розуміння програмістом.
Позначення s[j,1], швидше за все, означає елемент матриці (двовимірного масиву) s у j-му рядку і 1-му стовпчику, але, ще раз, це визначається НЕ блок-схемою.
Якщо цей елемент розглядається як вираз мовою C++ (а ви спитали саме в цьому розділі), тоді вам відповів пан wander, однак швидше за все це не так, бо не має сенсу писати зайву змінну.

пан графоман не знає, мабуть, що така конструкція навіть не скомпілюється. Авжеж, як визначити  s[j або j]? І куди що відкидати...  Доречи, пишаюся тим, що вони в мене принаймні є

шо? масив від об'єкта так складно відрізнити?. Доречі, чи відомо вам, що в плюсах нема ніяких масивів? І тим більше ніяких матриць. Усе що зв'язано з масивами і квадратними дужками є синтаксичний цукор. Може хоч вікіпедію прочитаєте?...

І доречи, доречі в мене підкреслюється як помилка. може ви відстали від мейнстріму? Може щось пропустили? Ще пан Гринченко, доречи, знав слово "доречі", а до речі, як і до порожньої голови, не прикладають. Візьміть у шухлядці емблемку ґраманаці, вона вам дуже личить.

і наостанок оцініть вислів "квадратні дужки" 

Це ви про себе? Мабуть п'ятниця, рівень тролетоніна підвищений?...

Нащо ви на це ведетесь?
Відколи це масив не об'єкт?

Службу відлову неадекватних викладачів, що навантажують студентоту блок-схемами, де можна викликати?

Абак (по-простому — рахівниця) ще першокласники вчать, здається — бо помагає розумінню позиційної десяткової системи, від якої далі доведеться все життя відштовхуватись. Логарифмічна лінійка — взагалі, корисна штука і як математичний інструмент (візьміть-но кубічний корінь калькулятором, на якому передбачили тільки квадратний), і, що важливіше, як зразок організації обчислювального процесу, що можна використати і в своїй програмі (скажімо, звівши знаходження добутку до знаходження суми логарифмів). Як варіант, можна завчити таблицю логарифмів і користуватися нею для усних приблизних обчислень — поставте собі новий додаток у великі півкулі.

Щодо фехтування — не бачу благородних кандидатів, яких було б приємно заколоти на дуелі в рівному бою. А от праща як бойова зброя, яку можна зробити буквально з нічого, могла б стати дешевою альтернативою травматичній зброї, наприклад.

З іншого боку, якщо студентові не показати ні блок-схем, ні переходів на мітку, то як йому взагалі пояснити, що таке цикл і чим while відрізняється від do while? Інша річ, блок-схеми потрібні переважно на початковому етапі вивчення алгоритмічних мов — далі вони вже зайві, але їх за звичкою продовжують вимагати де треба й де не треба.

Логарифмічних лінійок моє покоління школярів теж не знало. І знаходження кореня в стовпчик нам теж не показували. На той час вже поширилися калькулятори, а логарифмічні лінійки та інші більш примітивні засоби обчислень уже стали анахронізмом. І я от шкодую, що ми всього цього не вчили — прогалина в знаннях, ілюзія, ніби всі ці калькулятори з коренями нам з небес Джон Фрум спускає, а як таке самому зробити — не знаємо.