в деяких країнах за пропонування лікування, без діючої ліцензії лікаря, передбачена карна відповідальність

«Змінювати», в даному випадку, може бути ефективним лише в такому варіанті: фізично знищити цільового суб'єкта, який «не хоче нічого змінювати», й замінити замаскованим під нього роздавачем порад, якому складно уявити, що можливості цільового суб'єкта (фізичні чи психічні) можуть відрізнятися від його власних можливостей.
Приходите ви в крамницю купити взуття, але того, що вам підійшло б, не знаходите — то що, все одно купите що-небудь не вашого розміру й не на той сезон, чи, може, таки відмовитесь від ідеї ходити всю зиму в сандалях, на два розміри менших від вашої ноги?.. Так само й поради: не всі вони всім підходять, змиріться з цим. Люди — різні, і якщо ваша порада справді комусь була корисною — вважайте, що пощастило.

Бачите, вся складність у тому, що cheappi386 справді намагається отримати пораду, яка б йому підійшла. Оскільки більшість «історій успіху», розказаних тут, були б неможливими за наявності в оповідачів тих комплексів, що має він або я, то й більшість порад йому завідомо не підходять. Можливо, я тут проекціюю власні комплекси, але це дуже схоже на стан  «вивченої безпорадності». Очевидно, досягнення будь-якої мети вимагає якихось цілеспрямованих дій — добре, комусь легко розіслати сотню-другу безрезультатних резюме, пройти декілька невдалих співбесід і при цьому продовжувати вірити, що пощастить наступного разу. Людина з «вивченою безпорадністю» так не може — бо увесь її попередній досвід показує, що метод «треба далі трясти» ніколи не працює. Власне, сигнал «нічого не вдасться» приходить навіть раніше, ніж зроблено першу спробу це зробити. Вам складно переконати cheappi386, що це спрацює? Йому переконати себе в цьому так само складно.

Чому я думаю, що cheappi386 справді намагається отримати дієву пораду? Тому що він продовжує спамити форум своїми питаннями — так само, як ви спамите hr'ів своїми резюме. Тобто, пошук раціонального рішення (чи імітація цього пошуку — адже «нічого не спрацює») все ще триває. Я ось, наприклад, давно облишив свої спроби стати ойтишником чи, там, знайти дівчину — тому якихось моїх питань у цьому напрямку ви більше не бачите. Просто не ставлю перед собою задач, що вимагали б хоч якоїсь взаємодії з людьми — увесь мій попередній досвід показує, що така взаємодія може бути неконфліктною, але ніколи не буває взаємовигідною. Звичайно, моя життєва ситуація багато в чому не така складна — я можу собі дозволити займатись якоюсь фігнею замість того, щоб розплутувати нерозплутуване.

Дякую, але колективні спортивні заняття, в моєму випадку, зможуть лише підживити і «вивчену безпорадність», і «ультраінтровертність» (індивідуальні — ні, але й якихось комунікативних переваг вони не дають — лише кращий фізичний стан, що опосередковано впливає на все інше). Спортивний наставник (будь-який) має два недоліки: некомпетентність і схильність самостверджуватись за твій рахунок. Навіть якщо другого недоліку в нього нема, ним наділений колектив «спортсменів», що займаються спортом разом з тобою. Некомпетентність наставника веде до того, що ти постійно отримуєш вказівки смикайся-смикайся-смикайся — які ні до чого не ведуть, бо наставник в принципі не розуміє, через що такі елементарні речі в когось іншого не виходять, і замість пошуку причини намагається все проломити грубою силою. (Це я про свій досвід навчитися підтягуватися на турніку — якихось результатів у цьому напрямку я досяг аж тоді, коли в мене не було ні шкільної фізкультури, ні когось, хто змушував би мене «смикатись», і я сам спершу довго прокачував м'язи рук гантелями, а тоді вже зміг нарешті зробити пару підтягувань). Якщо тебе довго змушують натискати на неробочі кнопки, ти звикаєш до думки, що будь-яка кнопка — за замовчуванням, неробоча. Що ж стосується «спортсменів», більшу ідіосинкразію в мене викликають тільки п'янички (а ще більшу — спортсмени-п'янички) — очевидно, що контакт із цим середовищем викликає бажання закритися від людей взагалі, бо це в принципі єдиний варіант неконфліктної взаємодії з цією категорією.

Офтоп

Я припускаю що хвороба з'їла мозок (особисто бачив таке на прикладі хворого з цукровим діабетом), тому вдіяти щось складно.

не треба всіх рівняти по собі

Тому, для себе, я роблю висновок, що йому жодна порада не підходить.

Я б замінив слово - "імітація", на інше - "самообман".

Погоджуюсь, що є такі люди, яким це досить легко зробити. Але є люди для яких похід на одну співбесіду то вже важко (кому фізично, кому психологічно, а кому - все разом). Проте, вони прямують до своєї цілі, бо розуміють, що ніхто їм не обіцяв "легкого варіанту" й насамперед від них залежить досягнуть вони тієї мети чи ні.

Напевно трапляються випадки, коли людина з першого разу, успішно, проходить першу співбесіду в своєму житті. Але це напевно вийняток з правил. Тому, "отримати" декілька невдалих співбесід це є норм. Врешті-решт, головне робити висновки з цих співбесід - що потрібно підівчити чи можливо "змінити в своїй голові" і тд. Й це не обмежується лише "ІТ всесвітом". Якщо людина хоче досягти певного рівня, в будь-чому, то це однозначно "набивання шишок". В шахах, якщо програв, то напевно потрібно робити висновки чому так трапилося, де була зроблена помилка/помилки, а опісля зіграти ще раз, а не забути про ту кляту гру...

vs

Ось ці два твердження мені невдається поєднати. В такому разі мені важко зрозуміти, який сенс питати поради, якщо людина сама знає, що вона її проігнорує. Якщо це дійсно так (а пан cheappi386 з Вашим повідомленням наче погоджується), то можливо краще питати поради, як вийти з цього стану? А ще краще не питати, а діяти? Бо мало того, що людина заздалегідь розуміє, що жодна порада їй не підійде, так й теми створені даною людиною перетворюються в порожню балаканину, яка явно не відповідає на запитання автора. Та й ймовірність того, що хтось реально чимось допоможе, думаю, зменшується, бо формується певна думка про автора (все що порадять то є ...  ). Проте, якщо, пану cheappi386, такий варіант розвитку подій подобається то звісно це його вибір. Але на мою особисту думку з таким підходом до справи його шанси на вдалий результат дууууже малі. Хоч я тільки ЗА аби колись прочитати на даному форумі "щасливе" повідомлення від пана cheappi386 - "нарешті в мене все чудово  ". Тому, хай щастить...