bebyk написав:Не пам'ятаю, щоб хтось тут так обзивався, але якщо вже говорити про психологічний портрет українського програміста, то доцільніше обговорити анальну агресію, перейняту/успадковану від тоталітарного «старшого брата» та звичайну провінційну неотесаність (бо 95% етнічних українців — це містяни максимум у 2-3 поколінні).
На щастя, що одне, що друге, відходить, бо ми йдемо в Європу. Хоч головний мотив економічний, а все ж мусимо корегувати поведінку, виховувати в собі ментальну європейськість (на противагу наявній євразійності).
Ще, щодо містян і селян. Бачите, проблема в тому, що ця неотесаність не стільки провінційна, скільки породжена перебуванням людини не на своєму місці. Сільський соціум справляє часом враження більш висококультурного середовища, ніж новоприбулі містяни перших поколінь. (Так, звичайно, я суджу по своїх найближчих родичах, серед яких в останньому сільському поколінні переважала сільська інтелігенція, порівнюючи їх із середовищем не найблагополучнішого міського району, де виріс — та все ж). Село вже має якісь сформовані моделі взаємодії між людьми, норми ввічливості — місто все це ламає, бо окрім міських побутових зручностей воно не дає насправді нічого — це просто сірий натовп, неспроможний до самоорганізації чи взаємодопомоги, де всі люди чужі між собою. Ті моделі самоорганізації, що працювали в селі, тут уже не працюють: якщо сільський соціум тримається на тому, що всі всіх знають, кожен твій хибний крок буде враховано, кожен твій добрий вчинок має об'єктивні наслідки, то в місті ти можеш розчинитися в натовпі й стати ніким, від кого нічого не залежить. Все те добре, що ми могли б успадкувати в села, виламується й викидається як провінційність, замінюючись натомість міською гопуватістю. Уся турбота про міське середовище перекладається з людей на якісь державні органи, побудовані з таких же людей не на своєму місці, які теж не розуміють, що з цим робити, тому діють за написаними невідомо ким інструкціями. Може, з часом якісь моделі саоорганізації і вибудуються — але на це потрібен час і стабільність середовища. Зараз, звичайно, і село деградує — населення стало більш мобільним, село — менш самодостатнім, міське сміття розноситься по сільських вуличках.
Тепер, щодо європейських цінностей. А чи не відбудеться абсолютно те ж саме й тут, коли перед нами відчиняться ворота Європи, і ми не знатимемо, куди подітися від щастя? Чи зробила міська квартира з санвузлом когось із нас кращим? Взагалі, ні — ми просто отримали можливість митися частіше, але духовно чистішими від того не стали — навпаки, продукуємо навіть більше бруду у всіх сенсах. Отже, виникає питання: чи не призведе контакт з іще розвиненішою цивілізацією до чергової хвилі культурної люмпенізації? Бо що таке Європа для пересічного українця? Правильно, зарплата в єврах, високий рівень життя, європейська хавка — а що всю цю манну небесну хтось має своїми руками зробити, ми якось і не думаємо. Тобто, українець отримає змогу вкотре зняти з себе відповідальність за світ навколо себе і перекласти її на європейських сантаклаусів — що не піде на користь ні європейцям, ні йому самому. Якщо в Європі не хочуть нас бачити, то це не просто так...
