Реєстр ФОПів (а ми айтішники переважно всі фопи) загальнодоступний бо це юридичні особи, там достатньо лише ПІБ для отримання телефону, адреси реєстрації, виду діяльності. Реєструвати все на один телефон чи на різні це вибір кожного (в мене 5 різних номерів). Носити з собою телефон чи ні це теж вибір кожного; для мене не взяти телефон з собою це розкіш, яку я не можу собі дозволити; як мінімум в слаку можуть написати по роботі, а ще можуть звалитися якісь джоби, прийдуть алерти на email і потрібно оперативно на це відреагувати; отже треба мати змогу пошарити з телефону віфі і мати з собою ноут щоб зайти в хмару і пофіксити. Без цього залишається лише лютий дауншифтинг типу вирощування картоплі.

Придбав пристрій для відлякування комарів на батарейках. Написано в інструкції, що вмикається ультразвук котрий нестерпний для цих створінь. Ще не почався період кусання, тому не знаю чи ефективно, чи там лише світлодіод під'єднаний до батарейки.

можна завжди віддати факу, най свої труселя пере

У журналі «Радіо» публікувалися схеми таких пристроїв. Ми з батьком паяли. Були розмови «частота має бути правильна», ми ставили багатооборотний змінний резистор і плавно міняли в широкому діапазоні.
Комар під п'єзовипромінювачем сидів і продовжував пити кров.

це кому як. В на от закупили лайнові мази 206, браковані, так от будь-який електрочоловік позаздрить

Наштовхнуло на думку. Може піти на заочне за дипломом по розробці ПЗ, до місцевого ВИШ-у. Питання якісь там зовсім криві і шкільні.

Бачив сьогодні свого боса, з вірогідною коханкою, за пару метрів від себе, він зробив вигляд що наче мене не знає. Мені було би до сраки. Але вже другий місяць, затримка зарплатні, та скасований конверт. Як казав проектувальник, що звільнився ще з того місяцю, то наш бос прикупив свої коханці квартиру та проспонсорував відпочинок своїх діточок у Таїланді, а нам розповідає про скрутну економічну хрінь в Україні. Я до цього часу міркував що це аморально так рахувати чужі гроші. Але після побаченого мене щось трохи перемекнуло. Не знаю де й подітися ....

Я б теж на лохах їздив би, якщо лохи 3 роки не можуть наважитися роботу змінити. Як керівник - він геній, бо знайшов таких робітників, що стерплять все.

З одного боку — важко щось радити іншій людині, бо «стати на чиєсь місце» неможливо.
З іншого — при початкових умовах:

• Пишу лише на чистому С, відразу всім кажу, що навіть C++ лише читаю і то якщо там не надто складне, різні там «паттерни» в нулях, лише чув, що існують, …, …, …
• «Позасистемний» з точки зору «сучасного IT», жодного досвіду роботи з сучасними системами організації роботи («з джирою працювали?» — «га?»)
• На основі попередніх двох глибока впевненість, що 55-річний дядько з таким анамнезом нікому не потрібен

три роки тому я звільнився зі своєї роботи в нікуди, за місяць по тому (з того часу три роки ось-ось збігають), вперше в житті написав CV та пройшов співбесіду і потрапив на галеру.
З галери пішов два тижні тому, спокійно відпочиваю, а з 1 липня пряма робота із закордонною фірмою (embedded, попереду BSP±).
Так, це фактично Київ. Тобто одне з міст, де галери є фізично. І я відносно здоровий, так, трохи гірше ніж відповідно віку.
Але:
Навіть набагато гірший результат важко порівнювати з «мінімалка + маленький конверт»
Про фріланс і «групу Духлія у фейсбуці»  вже казали.
Та й галери зараз і віддалено починають брати, корона навчила.