Букв. "отримане в спадок". Написане давно, більше не підтримується, використано старі фреймворки, технології, мови і т.п. Щось що було розроблено скажім на замовлення двадцять років тому та все ще працює і тому власник нічого не чіпав, не оновлював. Добрий приклад - всі ті речі написані для банків на Fortran чи Cobol...кажуть досі працює на серверах. Як тепер там щось змінити, де знайти чоловіка який знає "старі мови", розбереться у всьому тому і доповнить систему?

Banks scramble to fix old systems
220 billion lines of COBOL code currently being used in production today

Несподівана висока точність у депікції програміста на C++ в шкільному підручнику для дітей. Даю 85% of accuracy.

Набір для виготовлення бездротового оптичного маніпулятору, вже в продажу.

Не все так однозначно

Американці стіною огородилися від любителів Америки. Може і нам треба стіну від любителів України будувати?

Поребрик не на політичній карті — поребрик у головах. Тут ми всі жаліємось, як нашу країну гноблять свої ж українські громадяни з нетакою ментальністю — нічим принципово не відрізняючись від середньостатистичного запоребрика, крім того, що перебувають тут з діда-прадіда. Виникає питання: а де ставити той поребрик? Бо навіть і Львів може виявитись дещо запоребрикуватим у цьому сенсі.

Так, американці відгороджуються стіною від мігрантів. Але при цьому активно експортують американський спосіб життя — тож кількість любителів Америки, які пролазять крізь ці стіни, особливо не зменшується, а американська економіка завжди будувалась на ввозі як не рабів, то мігрантів. Тобто, від експансіонізму та ввозу американофілів там ніхто не відмовлявся — стіна лише гальмує потік до такого рівня, щоб не перевантажити плавильний котел.

Наша проблема в тому, що ніхто всерйоз не думає ні про українізаційний плавильний котел, ні про експансію української культури (внутрішня експансія тут насправді мало відрізнятиметься від зовнішньої — див. вище про реальне місце поребрика). Є ізоляціоністи, які тільки тікати, ховатися і з нірок пищати про чемодан-вокзал. Є інтернаціоналісти, які всіх приймають з розпростертими обіймами, після чого починають толерувати їх, ідучи на неприйнятні поступки, аж до переписування самого поняття «українець». А от експансіоністів, які прагнули б поширити українство за межі існуючої спільноти, як суспільного явища нема (є тут такий P.Y., який ці ідеї проповідує, але без якихось видимих результатів).