Напишу щось, що може здатись дещо дивним, для осіб тут (зі мною включно) що цінують технології, автоматизацію і т.п.:
    Чи не краще замість того щоб купляти ту бездушну залізяку(або коли вже є, - сунути її назад в коробку і відправити на склад), - дати пару сотень якійсь милій жінці аби приходила раз в тиждень чи два до вас в оселю, та провела легке прибирання, - вона б поговорила, розповіла якоїсь нісенітниці про знайомих чи новини, обмінялися якимись люб'язностями, може налили б їй з ввічливості склянку холодного або кави... Знаєте про що я, - якась невелика рутина, церемонія, запланована подія, коротка розмова... підтримали б економіку(що це там в біса не значило б), вже не кажучи про ту особу, якій би ті пару сотень знадобились, певен, вона була б рада отримати їх за невелику роботу.
Я знаю звучить дивно. Та хіба не варто подумати про те хвилину.

я б зараз попоїв борщику...

Думаю оце спробувати себе в ролі фотографа. Причини на то дві.
1. Іноді просто хочеться зазнимкувати якісь гарні види природи. То може бути якась хмаринка на небі, через котру дуже гарно проходять сонячні промені, або якась стежка в лісі, або й навіть архітектура у центрі Львова.
Я от кілька разів бував у центрі, але через купу людей, котрі ходють туди-сюди, ніяк не міг насолодитись тим всім. Якщо ж я прийду туди в якості мисливця за гарними знимками, то в мене буде набагато більше можливостей краще розгледіти ту архітектуру та насолодитись різними затишними двориками.

2. Практика знимкування дасть мені причину виходити в люди, бо вірите, чи ні, але я от можу взагалі з хати не виходити. Дякуючи тирнетам та книжкам зайнятись мені є чим, але після місяця такого сидіння вдома, звичайний похід в магазин перетворюється на "вижити будь-якою ціною".
Я хочу спершу навчитись нормально себе почувати серед люду, а потім, можливо, якщо все буде добре, я почну чіплятись до невідомих мені людей з проханням зазнимкувати їхню пику, і це теж допоможе зі страхом перед невідомими людьми. Ну і зрозуміло, що чіплятись я буду до гарних дівок.

Примарний потік аромату борщу та спогадів, прямо як в діснеєвських мультиках, знову зробив своє діло.

у мене в будинку як раз перший поверх дуже низький, що туди можна заглядувати без проблем

Я мав на увазі інше (це ^^^^ взагалі не відсторонення, а влізання).

Наприклад — вечірка, на яку і не піти погано, і йти туди, де стільки людей — неохота.
Фотоапарат дає можливість у бідь-яку секунду перервати будь-яку розмову під (неявним — вголос про це казати необов'язково!) приводом необхідності піти в інший куток зробити знімок.
Дає можливість відшуткуватися від зайвої пропозиції випити — ткнути пальцем у фотоапарат «я за кермом!» і знову ж піти в інший бік.
Таким чином можна м'яко у все це увійти не беручи зайвого в голову та шлунок, залишивши враження своєї людини в колективі.
І собі звикнути до людей, і їм до себе.

Це накладає необхідність потім всі ці фото посортувати/обробити/викласти, інакше наступним разом будуть зайві запитання.
Але поки це робитимеш, отримаєш корисні навички для роботи з фото природи та й люди на знімках стануть трохи більш своїми :-)

isitup.org стверджував що replace приліг, це якийсь глюк чи щось відбувається? (декілька хвилин тому).