У мене в школі було два вчителі трудового навчання. Той, що був у 5-6 класі, проводив заняття у «столярній майстерні», але нічого особливо цікавого ми там не робили (мені запам'яталось переважно лише випалювання по дереву). Бачив там і токарні верстати по дереву, але з ними ми нічого не робили (може, й правильно, що так — з моїх тодішніх ідіотів-однокласників, хтось би обов'язково позбувся зайвих пальців, якби їм дали техніку для цього).

Щось більш-менш нормальне було після сьомого класу, коли ми перейшли в «слюсарну майстерню» — там ми вже працювали з верстатами (переважно з токарно-гвинторізним). Чогось особливо утилітарного ми там не робили (якісь навчальні гвинти і гайки), але було цікаво. Фрезерний верстат по металу там теж був — з ним ми не працювали, нам лише показали, як він працює. Конструкція його, до речі, помітно відрізнялась і від фрезерного верстату по дереву, і від фрезера — там фреза взагалі боком повернута, наскільки я пам'ятаю. Нічого поганого про того трудовика сказати не можу (крім того, що на уроках він постійно кудись відлинював — втім, здається, це була спільна риса їх обох), але зараз я цікавлюсь більше деревом, тому див. попередній абзац.

У старших класах у нас трудове навчання проходило на УПК (воно ж НВК) — я тоді пішов на радіомонтаж, але перед тим нам ще проводили профорієнтацію — водили по різних майстернях. У майстра, який викладав столярну справу, на руках не вистачало пальців — навіть якби я цікавився цим напрямком тоді, під таким керівництвом учитися, мабуть, не ризикнув би.