Вкотре переконуюся, що практична кожна моя супер-архи-важлива-кров-з-носу таска не варта не те щоб сидіння ночами, а й навіть вкладання у виконання якогось "серця", "емоцій", розумового напруження так би мовити. Звісно, за умови якщо (1) на проекті нема жодного іншого достатньо кваліфікованого девелопера, котрий би міг сказати свою достатньо аргументовану точку зору чи якщо (2) це не атомна електростанція.
Вкотре оте сидіння ночами не виправдовує себе. Ну ок, під ранок таска виконана. Мені за це дали медаль? Підняли зарплату? Хтось взагалі був в курсі що я героїчно сидів до ранку?...
З іншого боку, коли лягти спати і наступного дня сказати "ну не шмагла я, не шмагла" - світ не розпадеться на безліч кавалків. Навпаки, думка приходить у свіжовиспаний мозок і таска робиться за 4 хвилини замість декількох годин під час світанку...
Навіяно псевдо-філософськими роздумами про жонглювання кульками, одна з яких ґумова.