— Набутки втрат (у сенсі, набуття нових втрат поверх тих, що вже були завдані мові раніше? Не можу не погодитись)?
— Хтось щось набуває від того, що хтось інший втрачає (але хто за рахунок кого в даному випадку?)?
— Те, що одночасно є і втратою, і набутком? (Ну, так би й сказали — «переваги й недоліки» чи «покращення й погіршення». Втім, теж не в'яжеться).

(Уявімо, що я не встиг прочитати підказки, а телепатією не володію, тому намагаюся вгадати зміст із вигляду слова. А втім, усі вже настільки звикли до незрозумілих слів (чи варваризмів, чи новотворів, чи неправильно вжитих маловживаних слів) у мові «розумних» людей, що просто пропускають їх, ніби там шум, і виловлюють зміст із решти — якщо там є що виловлювати).

Загалом, погоджуюсь — не слід зловживати запозиченнями без видимої необхідності. Але як ми можемо «запозичувати» слово «клавіатура», наприклад, яке прийшло в мову ще разом з фортепіано (чи то пак, з «голоснотихеньком»), орга́ном («знаряддям») та клавесином («ключарем»), і це взагалі не англіцизм (скоріш, keyboard — результат перекладу  «клавіатури» з латинської чи французької на англійську)? Навіть і «принтер», хоч і пізнє запозичення, з'явився в мові, коли більшість із тут присутніх або ще не з'явились на світ, або були дітьми. Тобто,  пізно «не бра́ти» те, що взяли ще до нас.

З чим справді варто боротись, так це з невиправданими запозиченнями, назразок «кейс» чи «сек'юріті», для яких існують широко вживані питомі відповідники, тоді як самі запозичення в мові ще не засвоїлись (тобто, значна частина людей не розуміє, що вони означають, хоча розуміє значення українського відповідника). Ясності такі запозичення не додають, заміна для них у мові завжди була і є — навіть нових слів придумувати не треба, лише використовувати вже існуючі загальновідомі слова у звичний спосіб.

Питання навіть не в тому, коли слово було запозичено — не перекладаєте ж ви назви мов програмування («Це», «Це-додати-додати», «Полоз», «ЯванськеПисьмо» і т.д.), хоча багато з них досить пізні. Питання в тому, чи буде користь від такого перекладу — які реальні проблеми мови він вирішує.

У двох словах: переклад запозичення питомим відповідником потрібен там, де він покращує розуміння, а не погіршує. Клавіатура->набірниця — погіршує, кейс->випадок — покращує. (Знову ж, якщо раптом (не хотілось би цього) «кейс» укоріниться в мові, то майбутнім українцям саме воно здаватиметься нормальним, а «випадок» у цьому значенні — дрімучою архаїкою, і тоді така заміна теж погіршуватиме сприйняття).

Ви ж не думаєте, що результат голосування 60 упереджених фейсбучників можна вважати спільним рішенням у масштабах української мови? Добре, таким способом ви зможете підібрати слова, трохи більш інтуїтивно зрозумілі, хоча не факт: імовірніше, в вашому клубі виробиться якась своя мова, зрозуміла лише членам клубу. Не рахуючи тривіальних випадків словотвору назразок фемінітивів, вживати новотвори (навіть побудовані досить інтуїтивно) в реальному мовленні — це як говорити загадками: вашому співрозмовникові доведеться розібрати слово по цеглинках, щоб зрозуміти, перш ніж воно вкладеться йому в голові (ну або десь прочитати і вивчити розгадку). Чи як розмовляти слов'янською мовою, яку ви не вчили: більшість слів побудовано з тих же коренів, що є і в нашій мові, але не факт, що ви вгадаєте зміст слова правильно (українське «шукаю спілкування» для чехів і поляків звучатиме, м'яко кажучи, кумедно).

Як це суперечить сказаному мною? Так, там описується вигаданий світ, у якому є певні поняття, відсутні в нашому світі (або й інколи присутні), для яких у тому світі існують ось такі слова. Метою письменникачиписьменниці було не навчити всіх казати ці слова замість узвичаєних, а занурити читача в той світ. Це відомий прийом, і використовується він не лише у фентезі та фантастиці, а й, наприклад, в історичних романах. Зрозуміло, що ніхто не розраховує, що читач роману про Київську Русь почне казати «десно» і «шує» замість «право» і «ліво», та й дозування екзотизмів має бути таким, щоб це не зашкодило розумінню. До кожного екзотизму примітка, або ще словничок укінці книги. У реальній мові ви як ці примітки вставляти будете? «У вас продається бездротова набірниця (один) до мака? Один: набірниця — пристрій для набирання літер шляхом натискання на ґудзики.» — якось так? Чи активно жестикулювати?

Звісно, я не виключаю, що неологізми з книги популярного українського автора можуть поступово перекочувати в живу мову — тільки це має бути популярність як у кількох десятків Забужко мінімум (її спроби вживати двоїну у своїх творах достатнього ефекту не дали: згадка в Вікіпедії є, а живих носіїв новозасвоєної двоїни як масового явища нема). Це якщо авторчиавторчиня напише щось справді вартісне, щоб читаччичитачка не кинувчикинула книгу на першій же «набірниці». І навіть успіх книги не гарантує переходу неологізмів у загальний словник (напр., «набірниця» може закріпитися лише як назва спеціальної магічної клавіатури, що існує у вигаданому світі, створеному пані Кілозабужко, і клавіатура без регулятора рівня чарів — не набірниця).

Analysis of data obtained over the past two weeks by NASA’s Double Asteroid Redirection Test (DART) investigation team shows the spacecraft's kinetic impact with its target asteroid, Dimorphos, successfully altered the asteroid’s orbit.

https://www.nasa.gov/press-release/nasa … n-in-space