Воно так буде поки не з'явиться реальна задача котру вам потрібно вирішити. Поки що очевидно просто нічого не "чіпляє" і тому це байдуже. Це щось схоже як я колись давно пробував вчити самостійно німецьку, вона мені не була потрібна і тому сильно далі умовного "айн цвай драй" діло не йшло; однак коли я дізнався які рейти на німецьких проектах, то різко пішов прогрес в duolingo i clozemaster.

Можна пробувати принаймні вирішити практичні завдання за допомогою різних AI, вони навряд чи дадуть досконале рішення, тому поки працювати в якості людського QA для AI - виявляти недоліки, ставити уточнюючі запитання, добиватися вдосконалення коду. Врешті помалу починати бачити що можна покращити самостійно.

Якщо ж це батьки "вас поступили" бо це круто, а самі не цікавитеся програмуванням, тоді звісно нічого з того не буде.

відкрив notepad і без задніх думок просто почав писати код
через місяць вже заробляв 1000 баксів

До суті запитання.

Мій перший код був написаний в школі на уроці інформатики. Це був Бейсик. Звичайний IF ... THEN ... ELSE з тупим текстом щоб розсмішити несимпатичну однокласницю що сиділа поруч.

В універі це не був мій основний напрямок, хоча це не виправдовує факту що моя програма на Паскалі була написана не мною, а товаришем з іншого універу за хабар у вигляді коробки цукерок. Я навіть не міг пояснити викладачеві деталі коду. Але щось всередині підказувало що треба розібратися з цим напрямком.

Далі встановив свій перший лінукс, розібрався з bash.

На роботі економістом під Excel i Access треба було писати скрипти Visual Basic для роботи з даними в Oracle через ODBC. Тут вже довелося зрозуміти SQL а далі і PL/SQL.

Розуміючи обмеженість SQL та PL/SQL для ширших завдань і усвідомлюючи що Visual Basic це не є серйозна мова за яку платять пристойні гроші, пробував вчити основи Java i C#, прийшов до того що Python для мене простіший. Ну тепер вже врешті маю код серед якого можна вибрати окремі стрічки рядки що не соромно показати людям.

Основний стимул був - не звертатися до родичів по допомогу аби вижити в чужому місті. Далі стимул змінився - тепер вже щоб сім'я не збирала склотару аби вижити.

Спершу потрібно повністю забути за AI. Можете до нього звертатись для перевірки самого себе, але не навпаки (хоча я це теж не дуже рекомендую). Тобто це АІ може бути допоміжним інструментом, але не основним, у сенсі програмістом за вас.

Потрібна практика. І не варто вважати, що от, як побачили якесь завдання, то одразу сідають писати код. Ні, тут потрібно навчити себе думати у дещо алгоритмічному контексті. Я коли бачу нову таску не біжу одразу писати код, а намагаюсь продумати кроки, які мені необхідно зробити, щоб все запрацювало. Останнім часом завів собі зошита і занотовую все туди (бо математики на новому проєкті достатньо), можу порекомендувати теж так робити.
А, як у голові вималюється алгоритм для розв'язання задачі, то перенести його у код буде набагато простіше. Ті ж блок-схеми, якраз мали б допомогти виробити "алгоритмічне думання" та спростити написання коду, але це дуже суб'єктивний досвід. У мому випадку ти більше займався "правильним" оформленням блок-схеми, ніж складанням алгоритму, через прискіпливого викладача, якому це було важливіше за все решта. Особисто мені більше допомогло вивчення математики, ніж блок-схеми.