Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Інше → Тема для розмов
Сторінки Попередня 1 … 704 705 706 707 708 … 711 Наступна
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися
Фаріон вбили, чи шо?
Дуже давно вважав, що вона шкідниця, але це занадто.
Чи можна загинути від кулі на фронті? Так, можна.
Чи можна загинути від кулі в глибокому тилу, воюючи на мовному фронті? Так, можна.
Чи можна ..? .. Так, можна.
Всі питаня "Чи можна .." не мають сенсу, бо відповідь на них завжди "Так, можна ..".
Чи можна передати сигнал швидше ніж світло ? - Так, можна.
Чи буде сигнал переданий швидше ніж світло ? - Ні, навряд.. хоча.. це залежить від того як мірати відстань і час [в людин з цим є проблеми].
Чи можна загинути від кулі на фронті? Так, можна.
Чи можна загинути від кулі в глибокому тилу, воюючи на мовному фронті? Так, можна.
На мовному фронті можна загинути, але я ось подивився назви останніх кількадесят відео Фаріон і, судячі з назв, про мову там дуже мало. Трохи послухав відео про Кротевича, вона просто хвора. У неї дійсно, мабуть, була деменція.
Ну дивіться, усі гучні скандали навколо Фаріон обертались навколо мови — інші її суперечливі заяви не набували такого широкого розголосу. Зокрема, минулорічний скандал, коли всі оці типу патріоти вишикувалися в лінієчку, щоб її дзьобнути, а з можновладних ротів знов засмерділо какоюразніцею. Які висновки з усього цього міг зробити потенційний убивсця? Мабуть, що сезон полювання відкрито, і будь-які насильницькі дії проти пані Ф. та їй подібних тепер можна робити з мінімальним ризиком бути за це покараним — убивство є логічним продовженням минулорічного скандалу. І чомусь мені здається, що саме так і буде — нікого не спіймають, справа розвалиться, пан Клименко робитиме єдине, що вміє робити — пояснюватиме, чому поліція нічого не могла зробити й не може нікого затримати за підозрою. Що буде сприйнято як неформальний дозвіл на наступні подібні злочини проти людей з подібною позицією в мовному питанні (не думаю, що Ірина Фаріон буде останньою такою жертвою).
Так, звичайно, для тих, хто створив усі умови, щоб цей злочин стався, було б надзвичайно зручно, щоб організатором та виконавцем злочину була путінська Росія — типу, ДРГ перейшло кордон, усунуло «свою вірну агентку й комуністку» (для чого, як вона, за цією легендою, сама на них працює? Ну, вони ж суцільне зло, гррр! Коротше, Фаріон сама на себе напала), потім так само непомітно перейшло кордон назад, щоб нам не було кого ловити і всі кінці в воду. Але це така утопічна версія, де українці тримаються купки й ніяк не можуть зашкодити одне одному. Хоча вбивця міг бути й поодиноким месником, вихованим нашими медійними хвойдами — необов'язково навіть з проросійськими поглядами, це міг бути і російськомовний патріот, а то й цілком щирий місцевий львівський націоналіст, який увірував у казочки про «вічну комуністку». Навіть у варіанті з російським слідом, такий медійно оброблений патріот цілком міг стати безпосереднім виконавцем злочину.
Як би ми не ставились до Ірини Фаріон за життя, спосіб її смерті робить її мученицею за ідеї, які вона відстоювала.
Багато справ і мало ентузіазму. Плюс купальний сезон. Мабуть все йде так як має бути - вирішуються в першу чергу ті справи, щодо яких є умовний чарівний копняк чи хоча б настирливе нагадування.
З національною свідомістю у нас в країні все дуже погано. Читаю, шо пише нарід останні дні, і відчуття, ніби це чужі люди, з якими в мене нічого спільного немає, а це зменшує бажання шось робити для них і воювати в разі мобілізації, бо вони того не варті.
Але потім згадую, що є якась жменька людей з душею, які готові боротись за ідею, і оце хіба заради них, і тих, хто загинув раніше, протягом усіх століть боротьби, можна далі жити і шось намагатись робить.
Ну дивіться, усі гучні скандали навколо Фаріон обертались навколо мови
Ось ця відповідь на критику її критики російськомовних бійців Азову була про мову?
Нарід. Бидломаса має припадок від моєї правди про ухилянтів та москворотих биків, що ганьблять ЗСУ. Гражданє досі не вивчили, що мова ЗСУ - українська, ст. 29. Дякую всім ненависникам. Ви сміття, яке вигребемо з країни неминуче. Інакше війна буде вічно. С*ки і далі служать Путіну. Він вам, бидло, аплодує. А нам своє робити
Про мене, то це про хамство. У нас був один хам, а ось і хамка.
Фаріон була шкідлива для мови. Наприклад, топила закон про мову, який все ж зрештою прийняли.
Так, форма достатньо хамовита. Але її претензія до бійців стосується, в даному випадку, мови. Звісно, я б на її місці вибрав якусь іншу форму, уникаючи прямих образ, які лише роблять сказане менш переконливим. Але якщо абстрагуватись від форми і зосередитись на змісті, то не треба дивитись на службу в армії як на якусь індульгенцію, що звільняє бійця від решти обов'язків перед Україною. Якщо український громадянин тримає позицію на мовному фронті — розмовляє українською як у себе вдома, так і публічно, робить усе від нього залежне, щоб підтримати українську мову навколо себе, можливо навіть, пише на ній книжки чи іншим способом створює україномовний контент, то чи звільняє його все це від військового обов'язку? Звичайно ж, ні. То чому військова служба має звільняти людину від обов'язків, що стосуються української мови? Україномовні бійці так само воюють і так само гинуть на полі бою — але вони приносять країні користь як на полі бою, так і зміцнюючи її мовні позиції зсередини. Справді, російськомовні бійці можуть бути щирими українськими патріотами, готовими віддати за Україну життя, але російська мова є для України вразливістю, і якщо навіть таке патріотичне середовище стає розсадником русифікації, то це, як мінімум, безвідповідально й недалекоглядно з боку цих патріотів.
Практика показує, що єдина форма донесення інформації про те, що мова та нація важливі - це ракети на голову та окупація з тортурами за кожне українське слово.
Тому сюсюкання та прохання не спрацюють, лише жорстка та різка форма викликає у мас хоч якусь реакцію, і тоді якась частина цього заслинявленого, червоноокого від люті стада може й задумається про те, що йому хочуть донести.
Тобто, це буквально бидло, або ж тварини, які реагують лише тоді, коли або даси копняка, або коли крикнеш на них.
Практика показує, що єдина форма донесення інформації про те, що мова та нація важливі - це ракети на голову та окупація з тортурами за кожне українське слово.
Для того щоб це донесення інформації спрацювало навіть у цих умовах, потрібно щоб людина до якої намагаємося донести цю інформацію, вміла в елементарні причинно-наслідкові зв'язки. На жаль, є маса переселенців які втекли буквально з фронту, з передфронових і часом навіть з окупованих територій - і це зовсім не допомогло встановити причинно-наслідкові зв'язки. Як говорили общєпонятною, так і говорять. За кордоном вчити місцеву мову таких людей може змусити лише місцевий закон про обов'язкову інтеграцію біженців - якщо не виконують, тобто не ходять на курси і не показують результат, тоді не отримують виплати. В таких країнах як Німеччина і Нідерланди, це чудово працює. В країнах слов'янських, таких як Польща і Словаччина, таких вимог нема (але і соціалки для дорослих нема). В Україні ж існує лише вимога володіння державною для державних службовців, котра теж працює лише умовно.
FakiNyan написав:Практика показує, що єдина форма донесення інформації про те, що мова та нація важливі - це ракети на голову та окупація з тортурами за кожне українське слово.
Для того щоб це донесення інформації спрацювало навіть у цих умовах, потрібно щоб людина до якої намагаємося донести цю інформацію, вміла в елементарні причинно-наслідкові зв'язки. На жаль, є маса переселенців які втекли буквально з фронту, з передфронових і часом навіть з окупованих територій - і це зовсім не допомогло встановити причинно-наслідкові зв'язки. Як говорили общєпонятною, так і говорять. За кордоном вчити місцеву мову таких людей може змусити лише місцевий закон про обов'язкову інтеграцію біженців - якщо не виконують, тобто не ходять на курси і не показують результат, тоді не отримують виплати. В таких країнах як Німеччина і Нідерланди, це чудово працює. В країнах слов'янських, таких як Польща і Словаччина, таких вимог нема (але і соціалки для дорослих нема). В Україні ж існує лише вимога володіння державною для державних службовців, котра теж працює лише умовно.
тоді тре просто робить конкретні закони, які б насильно змушували людей змінюватись.
Але її претензія до бійців стосується, в даному випадку, мови.
Вона наче й стосується мови, але... або вона просто тупе хамло, або проплачена працівниця.
Але якщо абстрагуватись від форми і зосередитись на змісті
Але зміст, який вона можливо вкладала не існує без форми і форма сприяє донесенню цього змісту або навпаки викривлює його чи заважає донесенню/сприйняттю. Ми не можемо судити про зміст без форми. Наприклад, її міг би вбити якійсь солдат Азову за ці образи, а зовсім не за мову.
не треба дивитись на службу в армії як на якусь індульгенцію, що звільняє бійця від решти обов'язків перед Україною.
Якщо людина вже віддає мабуть найдорожче, що в неї є -- її життя, здоров'я, плани, мрії, дітей (хто їх потім виховає), то з такою людиною треба бути дуже ввічливим і проявляти вдячність. А до тих хто чинить інакше треба уважно придивитись -- чи це не зрадник, не перевертень?
І так, на той час поки у нас нестача військових, то під час військової служби на передовій вони мають таку індульгенцію. Але це зовсім не означає, що держава не має докладати зусиль, щоб це змінити і можливо навіть настільки змінити становище в армії, що це перестало б бути індульгенцією.
frz написав:FakiNyan написав:Практика показує, що єдина форма донесення інформації про те, що мова та нація важливі - це ракети на голову та окупація з тортурами за кожне українське слово.
Для того щоб це донесення інформації спрацювало навіть у цих умовах, потрібно щоб людина до якої намагаємося донести цю інформацію, вміла в елементарні причинно-наслідкові зв'язки. На жаль, є маса переселенців які втекли буквально з фронту, з передфронових і часом навіть з окупованих територій - і це зовсім не допомогло встановити причинно-наслідкові зв'язки. Як говорили общєпонятною, так і говорять. За кордоном вчити місцеву мову таких людей може змусити лише місцевий закон про обов'язкову інтеграцію біженців - якщо не виконують, тобто не ходять на курси і не показують результат, тоді не отримують виплати. В таких країнах як Німеччина і Нідерланди, це чудово працює. В країнах слов'янських, таких як Польща і Словаччина, таких вимог нема (але і соціалки для дорослих нема). В Україні ж існує лише вимога володіння державною для державних службовців, котра теж працює лише умовно.
тоді тре просто робить конкретні закони, які б насильно змушували людей змінюватись.
Це гарно звучить, але невідомо як саме працюватиме. Мовний патруль, тобто ходитимуть дружинники вулицями і лупцюватимуть суржикомовних нагайкою по задниці?
FakiNyan написав:frz написав:Для того щоб це донесення інформації спрацювало навіть у цих умовах, потрібно щоб людина до якої намагаємося донести цю інформацію, вміла в елементарні причинно-наслідкові зв'язки. На жаль, є маса переселенців які втекли буквально з фронту, з передфронових і часом навіть з окупованих територій - і це зовсім не допомогло встановити причинно-наслідкові зв'язки. Як говорили общєпонятною, так і говорять. За кордоном вчити місцеву мову таких людей може змусити лише місцевий закон про обов'язкову інтеграцію біженців - якщо не виконують, тобто не ходять на курси і не показують результат, тоді не отримують виплати. В таких країнах як Німеччина і Нідерланди, це чудово працює. В країнах слов'янських, таких як Польща і Словаччина, таких вимог нема (але і соціалки для дорослих нема). В Україні ж існує лише вимога володіння державною для державних службовців, котра теж працює лише умовно.
тоді тре просто робить конкретні закони, які б насильно змушували людей змінюватись.
Це гарно звучить, але невідомо як саме працюватиме. Мовний патруль, тобто ходитимуть дружинники вулицями і лупцюватимуть суржикомовних нагайкою по задниці?
нє, просто жорсткіше ставитись до мови на тб, радіо, та в держ. структурах і різних роботах, включно з армією, а також заводити справи проти деганів, які розповідають, шо мова не треба, і шо можна балакать кацапською.
І так, на той час поки у нас нестача військових, то під час військової служби на передовій вони мають таку індульгенцію.
Індульгенції погані тим, що дають протилежний ефект. Абстрагуймося від мови — уявімо трохи іншу ситуацію: нехай у лавах ЗСУ служить мотивований відданий патріот, що ризикує своїм життям на передовій, але при цьому полюбляє тупі приколи (напр., кинути гранату без запалу в сусідній окоп, або напхати лайна в сухпайок побратиму, і т.п.), які здебільшого не вбивають нікого з його побратимів, але загалом знижують боєздатність. Чи поширюється індульгенція й на нього — може, хтось таки має право назвати своїм ім'ям це паскудство, і необов'язково це навіть буде інший військовий, що служить на передовій і потерпає від його «іскрометного гумору»?
Безідейність усередині бойової частини демотивує. Воювати чисто за те, щоб тебе не вбили? Тоді краще не пертися в бій першим, а дозволити більш відчайдушним побратимам пожертвувати своїми життями. Але якщо вся армія так ховатиметься в куточку, то армія програє. Уявімо, хтось назразок мене потрапив до лав ЗСУ. Українська мова для мене є святинею, і померти за Україну, що забезпечить цій мові розквіт, було б для мене правильним рішенням. Чи приваблює мене перспектива загинути за Україну, в якій не буде місця українській мові? Точно ні. Ризикувати своїм життям заради побратимів, для яких мова — порожній звук? А може, хай краще ризикують вони, а я перечекаю?.. Тобто, деяка кількість військових з індульгенцією знижує мотивацію тих військових, що могли б воювати за ідею, якби бачили наочну реалізацію цієї ідеї навколо себе. Що знижує боєздатність армії вцілому, збільшує загальні втрати, і ось ми тут, з нестачею військових, і ніяка індульгенція від цієї нестачі не рятує.
Yola написав:І так, на той час поки у нас нестача військових, то під час військової служби на передовій вони мають таку індульгенцію.
Індульгенції погані тим, що дають протилежний ефект. Абстрагуймося від мови — уявімо трохи іншу ситуацію: нехай у лавах ЗСУ служить мотивований відданий патріот, що ризикує своїм життям на передовій, але при цьому полюбляє тупі приколи (напр., кинути гранату без запалу в сусідній окоп, або напхати лайна в сухпайок побратиму, і т.п.), які здебільшого не вбивають нікого з його побратимів, але загалом знижують боєздатність. Чи поширюється індульгенція й на нього — може, хтось таки має право назвати своїм ім'ям це паскудство, і необов'язково це навіть буде інший військовий, що служить на передовій і потерпає від його «іскрометного гумору»?
Безідейність усередині бойової частини демотивує. Воювати чисто за те, щоб тебе не вбили? Тоді краще не пертися в бій першим, а дозволити більш відчайдушним побратимам пожертвувати своїми життями. Але якщо вся армія так ховатиметься в куточку, то армія програє. Уявімо, хтось назразок мене потрапив до лав ЗСУ. Українська мова для мене є святинею, і померти за Україну, що забезпечить цій мові розквіт, було б для мене правильним рішенням. Чи приваблює мене перспектива загинути за Україну, в якій не буде місця українській мові? Точно ні. Ризикувати своїм життям заради побратимів, для яких мова — порожній звук? А може, хай краще ризикують вони, а я перечекаю?.. Тобто, деяка кількість військових з індульгенцією знижує мотивацію тих військових, що могли б воювати за ідею, якби бачили наочну реалізацію цієї ідеї навколо себе. Що знижує боєздатність армії вцілому, збільшує загальні втрати, і ось ми тут, з нестачею військових, і ніяка індульгенція від цієї нестачі не рятує.
Роздуми цікаві, а от я читав дещо інші. Писали львів'яни які зараз на передовій... Там було щось типу "служу з східняками в тому ж відділенні, таких патріотів ще треба пошукати, як вернуся то порву кожного мирняка хто скаже хоч одне криве слово через їхню мову". От і знайди де та правда.
Якщо взяти російськомовного східняка, який пішов добровольцем, і україномовного західняка, якого призвали до армії шляхом бусифікації, то, звісно, більш мотивованим буде перший. Проблема в тому, що якщо послати той же бусик у те, що залишилося від Донецької області, наловити там випадкових людей і відправити на фронт, то з їхньою мотивацією все буде набагато складніше.
Звісно, в людини з області, де точиться війна, з'являється мотивація захищати рідну домівку від безпосередньої загрози. Але необов'язково — декого ж цілком влаштувало б завоювання рідної області малою кров'ю: заснули в Україні — прокинулись в Росії — різниці не відчули. Україномовні східняки з мовними переконаннями (а є й такі) почуватимуться в меншій безпеці в другому випадку — що створює для них додаткову мотивацію порівняно з їхніми російськомовними земляками, які можуть бути і щирими патріотами, і потенційними колаборантами.
Але добре, нехай більшість російськомовних східняків готові воювати за свої східні області. Чи впораються вони без допомоги людей з інших областей? Схоже, що ні. Отже, треба взяти людей з україномовних областей, послати їх на допомогу східнякам, якось мотивувавши до участі в боях. А чи добре мотивує перспектива воювати за область, у якій після війни знов розплодяться проросійські сили, обиратимуться януковичі і буде знов усе готове до нової гібридної війни з подальшим повномасштабним вторгненням — може, краще викинути цей сізіфів камінь і дати шанс наступному поколінню пожити без війни?.. Якщо східні області (зокрема, і в особі найбільш патріотично мотивованих бійців звідти) українізуватися не хочуть, то за що взагалі воює на Донбасі західняк, якщо перспектива миру для наступного покоління стає завдяки цій русифікованості досить туманною? Це теж демотивує.
Якщо взяти російськомовного східняка, який пішов добровольцем, і україномовного західняка, якого призвали до армії шляхом бусифікації, то, звісно, більш мотивованим буде перший. Проблема в тому, що якщо послати той же бусик у те, що залишилося від Донецької області, наловити там випадкових людей і відправити на фронт, то з їхньою мотивацією все буде набагато складніше.
Звісно, в людини з області, де точиться війна, з'являється мотивація захищати рідну домівку від безпосередньої загрози. Але необов'язково — декого ж цілком влаштувало б завоювання рідної області малою кров'ю: заснули в Україні — прокинулись в Росії — різниці не відчули. Україномовні східняки з мовними переконаннями (а є й такі) почуватимуться в меншій безпеці в другому випадку — що створює для них додаткову мотивацію порівняно з їхніми російськомовними земляками, які можуть бути і щирими патріотами, і потенційними колаборантами.
Але добре, нехай більшість російськомовних східняків готові воювати за свої східні області. Чи впораються вони без допомоги людей з інших областей? Схоже, що ні. Отже, треба взяти людей з україномовних областей, послати їх на допомогу східнякам, якось мотивувавши до участі в боях. А чи добре мотивує перспектива воювати за область, у якій після війни знов розплодяться проросійські сили, обиратимуться януковичі і буде знов усе готове до нової гібридної війни з подальшим повномасштабним вторгненням — може, краще викинути цей сізіфів камінь і дати шанс наступному поколінню пожити без війни?.. Якщо східні області (зокрема, і в особі найбільш патріотично мотивованих бійців звідти) українізуватися не хочуть, то за що взагалі воює на Донбасі західняк, якщо перспектива миру для наступного покоління стає завдяки цій русифікованості досить туманною? Це теж демотивує.
тут такий прекол, шо ви граєте ролю жертви, яка оце сидить, і чекає, поки хтось шось зробе з ідіотами-українцями, які досі не роздуплились, нашо треба мова, і яку ролю вона грає в безпеці держави.
"Я б пішов воювать, але воювать за депутатів не хочу" перетворюється "Я б пішов воювать, але якшо потім все обруснявиться, то не хочу".
Тре працювать на ширшому фронті.
