Окрім аналітизації іменників, ще можна пофантазувати про аналітизацію дієслів. В українській мові  один з варіантів майбутнього часу будується аналітичним шляхом (буду йти, будете спати, буде рости). На жаль, так можна утворювати лише майбутній час недоконаних дієслів, але переускладнена система з доконаними та недоконаними дієсловами й незавжди зрозумілими переходами між ними просто зобов'язана впасти під натиском іммігрантів-аналітизаторів. Також в українській мові є аналітичні конструкції назразок «я починаю писати» чи «воно кинуло пити», які теж можна розглядати як часові форми.

Отже, тепер більшість дієслів матимуть лише інфінітив, з якого за допомогою модальних дієслів утворюються всі часові форми. В дієслівній ролі можуть використовуватись і вигуки (собака буде гав-гав, ми будемо стриб). Модальні дієслова (такі, як бути, стати, кинути, почати, скінчити тощо) змінюватимуться так само, як у сучасній українській. Модальну роль також виконуватимуть вигуки ану, нумо для утворення наказових форм. Різниця між доконаними й недоконаними дієсловами зникне, завершеність чи незавершеність дії виражатиметься лише вибором модального дієслова.

Більшість цього вже є в українській мові. З нововведень — утворення часових форм минулого й теперішнього часу аналітичним способом (я є спати, він був компілювати). Хоча можна обійтися й альтернативними модальними дієсловами, що вже використовуються в цих часових формах (я продовжую спати, він почав і скінчив компілювати), але це більш громіздко.

В принципі, час можна задавати й просто прислівниками. Єдина проблема — в сучасній українській інфінітив без модального дієслова вказує скоріш на намір/початок дії, ніж на триваючу дію (порівняйте «Зараз я писати цей допис» і «Зараз я пишу цей допис»). Якщо ж замість інфінітиву взяти теперішній час, то він змінюється за особою й числом, що небажано з точки зору простої аналітичної граматики.