Колобок і Трансформери: велика пригода в українському лісі
Жили собі дід та баба в маленькій хатинці край лісу. Жили вони, не тужили, пиріжки пекли, варенички ліпили, а одного разу баба вирішила спекти Колобка.
Замісила тісто, додала меду, маку, борошна, спекла рум'яного Колобка та поклала його на віконце, щоб прохолов.
А Колобок лежав, лежав, та й набридло йому.
— Ой, щось мені тут нудно! Піду-но я світу подивлюся, пригод пошукаю!
Стрибнув із віконця, покотився зі столу, через поріг, через подвір'я та й подався лісовою стежкою.
Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Зайчик-побігайчик.
— Колобочку, Колобочку, я тебе з'їм!
— Не їж мене, Зайчику, я тобі краще пісеньку заспіваю!
І заспівав:
Я від діда утік, Я від баби утік, Від Вовчика втік, Від Ведмедя утік, А від тебе, Зайчику, І поготів утечу!
Та раптом земля затремтіла, дерева захиталися, а з неба впав великий металевий корабель!
БА-БАХ!!!
З корабля вийшов величезний синьо-червоний робот.
— Вітаю! Я Оптимус Прайм! Чи не бачили ви тут десептиконів?
Колобок аж підскочив.
— Ой лишенько! Та ти хто такий? Чи ти Вовк металевий?
— Ні, малий друже. Я Трансформер. Захищаю добро і мир!
— А чи вмієш ти співати?
— Я вмію перетворюватися на вантажівку!
— Оце так дивина! А я вмію котитися!
І Колобок покотився навколо Оптимуса, аж пилюка стовпом піднялася.
Оптимус засміявся.
— Мені подобається твій бойовий дух, маленький воїне!
А тим часом у темному лісі з'явився злий Мегатрон.
— Гр-р-р! Де той Оптимус? Я захоплю цей ліс і зроблю його своєю залізною фортецею!
Він дістав із гармати блискучий кристал і направив промінь на дерева.
У ту ж мить усі дерева почали перетворюватися на металеві!
Зайчик злякався та сховався під кущем.
— Ой, рятуйте! Що ж тепер буде?!
Колобок підкотився до Оптимуса.
— Пане Оптимусе! Треба рятувати ліс!
— Ти надто маленький, щоб битися з Мегатроном, Колобку.
— Е-е-е, зате я швидкий! І хитрий! І дуже кругленький!
Оптимус усміхнувся.
— Тоді нам потрібен план.
Покликали вони на допомогу інших Трансформерів.
Прибіг Бамблбі — жовтий робот, що перетворювався на спортивний автомобіль.
— Бі-бі-і-іп! Я готовий!
Прилетів Джаз.
Під'їхав Айронгайд.
А ще з'явився Грімлок — величезний динозавр-робот!
— ГА-А-АР! Хто тут хоче битися?!
Колобок аж рот роззявив.
— Оце так компанія! Та з вами хоч на край світу!
Оптимус пояснив план:
— Колобок, ти маєш відвернути увагу Мегатрона. А ми тим часом знешкодимо його кристал.
— Та це ж простіше простого!
І покотився Колобок прямо до Мегатрона.
— Гей, залізяко! Ану спіймай мене, якщо зможеш!
— Що?! Хто посмів мене образити?!
Мегатрон почав стріляти, але Колобок крутився, стрибав, петляв між деревами й співав свою пісеньку:
Я від діда утік, Я від баби утік, Від Зайчика утік, Від Вовчика утік, А від злого Мегатрона Ще й не так я утечу!
Мегатрон розлютився та кинувся за ним.
Аж тут Бамблбі перетворився на машину й промчав повз Мегатрона.
— Гей, бляшанко! Ану лови мене!
Мегатрон повернувся, а Оптимус уже стрибнув на скелю й одним могутнім ударом вибив кристал із його гармати!
Кристал упав на землю.
— НІІІІ! Моя сила! — закричав Мегатрон.
Грімлок підбіг, роззявив пащу й заревів так, що навіть хмари розбіглися.
Мегатрон злякався, перетворився на космічний корабель і втік далеко-далеко за гори.
Ліс було врятовано!
Усі звірі повиходили зі схованок.
Зайчик танцював, Вовчик стрибав, Ведмідь грав на сопілці, а Колобок стояв посеред галявини, гордий, мов справжній богатир.
Оптимус Прайм підійшов до нього й сказав:
— Колобку, ти сьогодні врятував цілий ліс. Ти маленький, але маєш велике серце.
— Та що ви, пане Оптимусе! Ми ж команда!
І подарував Оптимус Колобкові маленький автоботський значок із блискавкою.
— Коли тобі знадобиться допомога, торкнися цього значка тричі — і ми прийдемо!
Колобок подякував, попрощався з новими друзями та покотився додому.
Приїхав він до діда й баби, а ті вже хвилюються:
— Де ж ти був, наш Колобочку?!
— Та ліс рятував! З Трансформерами бився! Мегатрона прогнав!
Дід із бабою перезирнулися.
— Ну й вигадник ти, Колобочку!
Аж тут за вікном пролунав голос:
— КОЛОБОЧКУ! ТИ ЗАБУВ СВІЙ ЗНАЧОК!
То був Бамблбі, який під'їхав до самої хати!
Дід упустив ложку.
Баба впустила макітру.
А Колобок засміявся:
— Ну що, бабусю, казав же я, що не самі ми у світі!
І відтоді Колобок більше ніколи не тікав без дозволу, а Трансформери часто прилітали до українського лісу в гості.
А як прилітали, то баба завжди пекла для них величезний пиріг, а Колобок навчав роботів співати українських пісень.
І жили вони довго, дружно та весело!
От і казочці кінець, а хто слухав — молодець!