▼дисклеймер
автор не математик і рахувати не вміє
От сьогодні я був задумався над теоремою Піхвагора.
Воно каже - сума квадратів катетів дорівнює квадрату гіпотенузи. І тут я був захтів розібратись - як той Піф дійшов до цього висновку? Як, взагалі, люди придумують оті всі круті формули, котрі реально працюють?
▼Прихований текст
Чи можна до цього дійти покроково і не напружуючись, як то підйом по сходам, чи тут треба зробити один різкий ривок, і перестрибнути на якісь інші сходи, де відповідь знайдеться на першій же сходинці.
Я от думав про то все, і мені здається, що всі ті формули породжуються з спостереження. Тре просто дивитись на різні речі, і якщо пощастить, то можна помітити закономірність, або не закономірність, а пропорції.
Адже усі ті формули - це пропорції. Пропорції між якоюсь матерією, або антиматерією, ліл.
От ми беремо якусь речовину, ставимо знак = і обираємо якусь іншу речовину, або декілька їх. І от нам треба досягти такого результату, аби знак = виконав свою функцію, і два набори речовин стали рівними одна одній.
Математика дуже файна штука в цьому плані, тому що дозволяє замінити усі ті матерії на числа. Ми можемо працювати з кількістью людей, планет, зірок, або атомів, і всі ці штуки легко і невимушено перетворюються в цифри і числа, з котрими ми можемо робити все, що захочемо. Математика - це як симуляція реального світу, але вона абстрактна.
Майбуть, весь світ можна описати математичними хвормулами.
Я почам роздумувати над отою формулою, і в вуха відразу вдарилось слово - "квадрат". Що це взагалі таке? Раніше, квадрад для мене значив те, що число ділиться саме на себе, і в верхньому правому кутку, біля числа, записується маленька двійка. Але чому саме квадрат? Чому не трикутник?
І тут я пойняв - квадрат числа, то є площа квадрату, сторона котрого дорівнює числу.
От я вам картинку намалював.
Нехай ми маємо трикутник, перший катет має довжину сторони 3, а другий 4.
Формула нам каже, що нам потрібно взяти два квадрати, сторони котрих 3 і 4 сантиметри, і додати їх. Після цього ми отримаємо площу квадрата, в котрий могли б поміститись два перших квадрати, якщо їх порізати на шматочки і позапихати туди. І ось сторона цього нового квадрату і буде нашою гіпотенузою.
От не знаю, як то міг зрозуміти Піф, як тільки не спостерігаючи за квадратиками. Я то і на картинці намалював, ота напівпрозора штука - перевернутий квадрат з площею, котра дорівнює площам менших квадратів, зі сторонами 3 і 4.
Ще я помітив закономірність між квадратами чисел. Різниця між кожною наступною парою квадратів збільшується на два. Таким чином різниця між 9 і 16 буде 7, а між 16 і 25 = 9, і так далі. А ще я помітив, що ця різниця дорівнює сумі чисел чи цифр без квадрату. Адже 9 - це квадрат 3, а 16 квадрат 4, і різниця між квадратами == 7, а сума неквадратів теж сім, адже 4+3. І з 16 і 25 так само, різниця 9, а сума 4+5, теж 9.
Можливо, це можна використати при якійсь хардкорній оптимізації.
Наприклад, нам треба вивести квадрати кожної цифри від 4 до 10, то навіщо нам рахувати квадрати для кожної циферки, якщо ми можемо спершу обрахувати квадрат першого числа, а потім просто додавати до нього суму поточного і наступного числа.
int firstSqr=4*4;
for(int i = 4; i<10; i++)
{
print(firstSqr);
firstSqr+=(i+i+1);
}