FakiNyan написав:мозок людини, що закохалася, починає стрімко виробляти дофамін
з вікіпедії
Так, при закоханості та пристрасті рівень дофаміну підвищується, особливо коли об’єкт вашого бажання з’являється в полі зору. Дофамін стимулює та мотивує на дії спрямовані на те щоб "заволодіти" об’єктом для продовження роду - еволюція.
От наприклад, ви підходите до дівчини познайомитись і у вас дрижать коліна, потіють руки, пересихає в горлі. Цей стан називається "бий або біжи" і він готує людину до стресової ситуації, виділяючи кортизол (гормон стресу), адреналін, норадреналін і може щось ще. Цей весь букет підвищує сердцебиття і нагнітає кров в м’язи, готуючи організм для того щоб атакувати чи по-швидкому накивати п’ятами, наприклад, щоб не стати їжею для хижака. Раніше це було більш актуально ніж зараз, але механізм залишився його ніхто не відміняв. І от не дивлячись на весь цей стрес ви підходите до дівчині і запрошуєте її на побачення не дивлячись на то шо стьромно заговорити, бо дофамін мотивує все ж продовжувати рід. І яке щастя! Вона згодилась! Ви на сьомому небі від щастя і дофамін зашкалює, всьо ок. Потім рівень його поступово знижується чи мозок звикає до такого рівня, хз. І ви вже дивитесь на об’єкт свого обожнювання як на щось звичне.
За 2-3 роки дія дофаміну як гормону кохання сходить майже нанівець і на сцену виходить інший "гормон кохання" - окситоцин. Він стимулює людей бути прив’язаними один до одного, ота вся дофамінова пристрать змінюється спокійним і розміренним коханням - увагою, турботою і т.п. Партнери вже більш-менш вивчили один одного, притерлись і знають що очікувати один від одного. Окситоцин починає діяти приблизно в цей період бо "по плану" приблизно в цей період повинне з’явитись потомство і треба його виростити, а не зрулити, кинувши маму з дитям.
Ось така от хімія відносин, те що я про неї знаю