А навіщо воно потрібне, якщо є Google Play Книги? Чому люди підуть на ваш сервіс, а не на той, який є на телефоні в кожного другого?
Що стосується читалок, то або вони будуть дешеві, або матимуть пластиковий екран, щоб читалку не страшно було дати дитині в школу.

Kindle і всі читалки зараз виробляють в КНР.

І скльки приблизно коштувати "смолоскип" і який там буде eink?

Тільки сьогодні виникла ідея. Подав заявку в GrowthUP, планую збирати команду, якщо ідея когось зацікавить.
Прив'язки до читалки не буде. На певну модель, яку продає компанія буде гарантована доставка в один клік.
Сервіс розсилки куплених книг має працювати з будь-яким гаджетом.
Ідея в чому?
1. Створити зручний сервіс для читачів. 2. Зручні, комфортні, вигідні умови для авторів.
Теоретично можна спробувати реалізувати доставку книги на кілька гаджетів клієнта: електронну книгу, смартфон(планшет) під Android, iPhone.

Людина(клієнт) заходить на сайт, де є книги кількох українських видавництв, твори самвидаву(українські письменники, поети), класика української літератури.
Купує книги, збірки віршів, статті, підручники, посібники, аудіокниги, тощо. Отримує придбане в електронній формі на гаджет.
Автори отримують гонорар.

Українських читачів(людей які знають українську мову) 40 млн в Україні і 15-25 млн за межами країни.
В мене є мега-проект на 100 років як зацікавити іноземців вивчати українську мову так само, як зараз всі вчать англійську. Для цього потрібні цікаві автори, твори. Типу Конан Дойля, Дюма, Ніцше, Толстого, Шевченка, Фенімора Купера, Марка Твена, Жуля Верна, Джоан К. Ролінґ.
Наявність авторів світового рівня дозволить зацікавити творами українських авторів кілька десятків, сотень мільйонів іноземців.
Це вже глобальний ринок, на нього треба виходити з своєю оригінальною технологією щоб отримати максимальний прибуток.

Це теж можливість для розвитку. На цьому потрібно навчитись заробляти.

Цифри дещо перебільшені. З українського походження чи навіть самоідентифікації ще не випливає вміння і бажання читати українською. Насправді нам доведеться вчити іноземців українській мові, незалежно від того, були серед їхніх предків українці чи не було.

Цікаві автори звідки візьмуться? Перекладати з інших мов? Який інтерес гіпотетичному іноземцеві читати ці твори саме українською, а не будь-якою іншою, де ці світила також є в асортименті?
Українські автори? Для цього треба дуже багато авторів, щоб серед сотні посередніх віднайшовся один чи два, що пишуть справді щось цінне. І має бути стимул писати саме українською, а не як у наш час, коли українці, намагаючись охопити світові ринки, обирають для своєї творчості російську чи англійську мову замість рідної. Створити систему стимулів, щоб українці масово щось творили українською — вже половина проблеми. Поки що ж складається враження, що найсприятливішим для цього був радянський період (хоч це й суперечить нашим антикомуністичним переконанням).

А в чому оригінальність? Я поки що побачив лише механічне перенесення закордонної ідеї на наш ґрунт, без урахування місцевої специфіки.

Я б сформулював проблему української книги (окрім того, що її мало) як жанрову обмеженість. Видавництва й автори вперлись у кілька «серйозних» жанрів (не всі з яких справді придатні для масового читача), тоді як цілий ряд популярних напрямків (скажімо, сучасна наукова фантастика) українською мовою майже не представлені. Та кому я розказую — тут більшість програмісти, а хтось десь колись бачив книжкові розкладки, заповнені комп'ютерною літературою українською мовою?

Усе відносно — нам до того «не дуже багато» ще рости й рости. Література для програмістів справді, з одного боку, не є літературою для всіх. Але, з іншого, українські програмісти, що працюють за фахом — люди, як правило, не бідні, а отже, література для цього ринку має відносно непоганий комерційний потенціал.

В КНУ (кібернетика) в бібліотеці повно літератури з програмування українською мовою. Книги практично з усіх базових предметів. Багато професорів та доцентів видали по 1-3 книги за 25 років. Є досить корисні.

Може. Але за 1991-2016 з України виїхали 5 млн і працюють постійно за межами країни. Це офіційна статистика.
Скільки виїхало в 1840-1990 роках? Тільки в після революції та другої світової війни виїхали кілька мільйонів.
Якщо Ви бачили українців, які є нащадками емігрантів 1848-1918, 1939-1954 років, то помітили що майже половина з них володіють українською мовою(з тим дивним для нас сучасних акцентом). Українці в еміграції перших хвиль 1914-1954 років мали гарну освіту, друкували газети, журнали, видавали книги за кордоном. Іван Багряний лише скільки написав! Твори Багряного лише після 1991 почали повертатись в Україну, в УРСР його творів не знали. Добре що включили в шкільну програму.
Підозрюю є десятки українців, про яких загал в сучасній Україні майже нічого не чув.
Наприклад Осип Бойдуник.
Автор праць «Національний солідаризм», «Українська внутрішня політика», «Сучасний стан визвольної політики».
«Національний солідаризм» Ви можете купити лише в книгарні "Смолоскип". Наявний електронний варіант практично неможливо читати - фотокопія з друкарської машинки.

Бойдуник Осип