так звичайно ). І, як що можна, детальніше

Хотілося б купити собі якусь круту звукову карту і потужний комп, щоб можна було свої пісні записувати у кращій якості. Може, б тоді якісь з моїх пісень взяли б в ротацію на радіо. Але поки що не можу собі того дозволити. Коли буде зарплата, треба буде в першу чергу холодильник купити і меблі якісь, а то сметана на балконі на холоді замерзає грудками і потім її не можливо їсти.

Що ще? В мене ніколи не було сексу. Але, звісно, що хотілося б. Але з іншого боку, я не хотів би якогось випадкового сексу невідомо з ким. З іншого боку, мене спілкування з людьми, і особливо, з дівчатами, так напружує, що іноді мені здається, що це таке велике щастя, що в мене нема ніяких стосунків з дівчатами.

Деколи хочеться взагалі втекти від людей в якусь печеру. Тільки бажано, щоб у печері був інтернет і комп потужний. Хоча моя нова квартира, можна сказати, майже ідеальна печера, за винятком сусідів з перфораторами.

На роботі в мене дуже мала відпустка. Я навіть відпочити нормально не встиг за минулий рік. Начальник то хоча б на Новий рік на Шрі-Ланку їздив. А я за останні три роки навіть нікуди на море не їздив після окупації Криму зеленими чоловічками. Це все теж дуже напружує.

А головне, не подобається своя власна кисла міна в дзеркалі і буркотливість, що я вічно чимось незадоволений.

Хоча, можливо, якби добре подумати, то можна було б знайти багато причин для радості в холостяцькому житті.
Але чомусь мозок фіксує лише негатив у спогадах, пам'яті та навколишньому середовищі, а позитиву або не помічає, або на дуже короткий час радість з'являється, а потім зникає.

І набридло хворіти. Температура надворі впала до -20, і я вже знову захворів. Ну скільки можна! Горло болить, соплі з носа течуть, кашель. Не розумію, як іншим людям вдається не хворіти так часто.

а ще. Я думав написати сайт на сейлзфорсі, де можна було б розміщувати переклади українською цитат з російського башу. Але не завершив це. Я взагалі останні роки жодного свого власного проекту, за який мені не платять, не можу завершити. Я пробував юзати ґуґл апі, але він вже більше не безкоштовний, а фрішний сервіс перекладу від дрібном'яких перекладає гірше за транслейт.ґуґл.ком. і я застряг на тому.
Можна було б, звісно, написати власний сервіс для перекладу з російської на українську, але це затягнеться на довго

Не чув. Мене якось дівчата більше збуджують одягнені, ніж роздягнені, і порносайтами я не дуже цікавлюся

чесно кажучи не знаю що Вам порадити, я не спеціаліст, але дещо все таки напишу.
1) Я зрозумів наскільки важливо вести шоденника. Ні, чесно, спочатку сам не вірив, але думаю все таки допомагаю.
Penzu - чудовий онлайн щоденник. Коли Вам буде сумно, немає бажання щось робити, просто зайдіть на цей сайт і напишіть все що думаєте, все що накипіло.
2) По-друге, мені дуже допомагають різні канали на ютубі, які мотивують і знімають стрес. Наприклад канал Anastacia Kay або ж Павел Багрянцев (хоча він не так уже й мені подобається). Подивишся і розумієш, що всім важко, всі стресують, але потрібно іти далі. Ці люди справді мотивують. Знайдіть і для себе такі канали, на ютубі, вконтакті, інстаграмі.
3) Кожного дня кажіть три дякую за якийсь пережитий досвід, подію в цей день. Це може бути все що завгодно, що що зробило вас трішки веселим і щасливішим, змусило усміхнутися і т.д. Це дасть вашому мозку зрозуміти, що в житті є і позитивні моменти, і таким чином будете менше стресувати.
4) Книги. Я дуже люблю читати. Думаю це чи не найкорисніша моя звичка. Обов'язково прочитайте ці 3 книжки
   - Ден Вальдшмідт "Будь кращою версією себе" ( на http://toloka.to/ можна скачати безкоштовно) . ОБОВ'ЯЗКОВО !!.
   - Тіна Силіг "Чому нхто не сказав це у мої 20" ( на flibusta можна скачати безкоштовно)
   - Роберт Кійосакі "Бедний папа, багатий папа
На додачу можете скорочено прочитати (буквально 5 хвилин) "Магия утра" Хел Елрод

А взагалі можу сказати, що найважливіше займатися в житті тим, чим подобається, до чого лежить душа, що заворожує Вашу душу. Ви скажете де взяти гроші ? На що жить ? Не обов'язково відразу звільнятися, можна замість того, щоб погратися в ігри присвятити час хобі, або вставати на годину раніше. Ви скажете : та я і лягаю в 12, встаю в 6. Так, що ви думали, буде важко. Для того щоб щось досягти потрібна дисципліна, потрібно від чогось відмовлятися. Менше сидіти допізна у вк, менше дивитися відео на ютуб. Я наприклад встановив плагін у Мозілі, який не дозволяє мені сидіти на ютубі і пошті більше ніж 5 хвилин на годину.
Можете подивитися відео на каналі Anastacia Kay, там дуже багато відео про саморозвиток і тому подібне.

Але спочатку напевно візьміть і прочитайте ті книги, що я написав вище, особисто в мене вони справили ВЕЛИКЕ враження, я сильно змінив свої погляди після їх прочитання. Навіть якщо ви не любите читати, все одно, хоча б почнітьб читати, хоча б декілька глав. ОБОВ'ЯЗКОВО !!!!

Головна порада яку я можу дати - почати  робити хоть щось, киньте собі виклик, вийдіть із зони комфорту, зробіть те, на що ніколи не наважилися, можливо це надихне вас на щось більше.

Це ми думаємо що нам не зручно, а насправді нам ой як зручно, непотрібно робити нових лякаючих речей,
Не потрібно брати на себе відповідальність, просто живи, ходи на скучну роботу і у всіх проблемах звинувачуй оточуючих, але тільки не себе
Все дуже просто і комфортно для нас

І все одно, де тут комфорт?

Уявна ситуація: землетрус, усе навколо зруйновано, твою ногу затисло між бетонними плитами. Ти можеш вийти з зони комфорту, відрізавши собі ногу, перебинтувавши те, що від неї лишиться, й якось виповзши з-під завалів. Адже тобі дуже комфортно, коли ти лежиш у зафіксованому положенні з ногою, розчавленою кількатонними брилами, а відпиляти ногу без наркозу, як тобі здається, досить неприємно.

Розумію, порівняння дуже перебільшене. Але про «зону комфорту» може говорити той, хто подібного досвіду не мав або пережив його легше. Насправді це ніякий не комфорт — лише його локальний максимум («трохи менший постійний дискомфорт»).

Друга частина проблеми — добре, ти відпиляв собі ногу, вибрався з криком «рятуйте» з-під завалів — і що далі, решту життя бути калікою (не якимось успішним одноногим, що навчився танцювати з протезом, а звичайним інвалідом, що вічно жаліється на життя й шкодує, що вижив)? Якщо глянути об'єктивно, історії успіху після виходу з т. зв. «зони комфорту» — одна на тисячу, частіше ж ти просто міняєш один дискомфорт на інший, обживаєш його, вигрібаєш у ньому заглибинку, яка стає рівно такою ж «зоною комфорту». Ну або повертаєшся до попереднього стану.