Vo_Vik
Воно ж тільки ротом працювати могло, якби ви більше нічого не вміли, то теж агітували б за кого скажуть. Це те саме що Кобзону дорікати, нема ніякої різниці -- УРСР'івські холуї.

Так це ж загальновідомі речі. Новий геноцид молоді — а старий коли закінчився?..

Потім, кожен може співати, що «нас кинули», а що́ взагалі пропонується як альтернатива? Як би розгорталися події в альтернативній реальності, де нас «не кинули», якщо прийняти, що Україна — це типу такий лохотрон? У мене склалося враження, що Кузьма як громадсько-політичний діяч тяжів до приблизно того ж політичного спектру, що й Шуфрич чи Чорновіл-молодший (що в них за ідеї — хз). У чомусь вони, може, й мали рацію, але...

Ще, про безперспективність. Безперспективність — це не тоді, коли цвіт нації гине пачками й програмерам недоплачують. Будь-яка революція твориться в крові й бідності — але з надією на краще майбутнє. От коли пачками гинуть ні за що — це справді безперспективність. І коли люди інтелектуальних професій не створюють своїми руками нічого визначного — це також, бо скільки б кілобаксів вам не платили за роботу, їх вам буде мало — адже це просто компенсація за ваш марно витрачений інтелектуальний ресурс. Так, усе це стосується України — країни, що свідомо й методично позбавляє себе будь-якої мети свого існування.

В Україні не геноцид молоді, а навпаки, дефіцит, найращий час, бо товару недостача.

Це прояв наслідків загальної безперспективності, хоч і не її головна суть. Чому патріотична молодь так преться в те «АТО»? Та тому що їм більше нікуди податися зі своїм ідеалізмом. Можливості будувати таку Україну, як їм подобається, все одно їм ніхто не дасть — тільки й лишається, що померти за неї. Ну а ті, хто при владі, їх тільки підтримають у цих починаннях (див. вище про групи ідеалістів, що знищуються на ранніх стадіях, коли ще не стали політичною силою). АТО — це просто топка патріотів, які олігархічній владі непотрібні. Решта України як була жлобландією, так і залишилась, і олігархи — це не якісь антинародні зайди, а просто квінтесенція жлоба, плоть від плоті й кров від крові свого виборця — такого ж жлоба. Різниця мінімальна: один за гречку купує країну (щоб перепродати вигідніше), а другий за цю гречку країну продає.

У тому й проблема: гинуть вони там, бо не можуть реально щось змінити тут. Це в 2014 ще була ілюзія, що всіх корупціонерів можна викинути в сміттєві баки, провести люстрацію, обрати нових людей до влади, прийняти правильні закони і т.д., або, в крайньому, відстріляні бійці з АТО прийдуть у Київ з трофейною зброєю і в волонтерській амуніції і змусять-таки владу навести в країні лад. Зараз цього нема.

У київському метро довго крутили оголошення приблизно такого змісту: «Не жертвуйте кошти неперевіреним благодійним організаціям та фізичним особам. Будьте обачливі!». Як думаєте, проти кого воно спрямоване насправді? Ну, так, шахраям буде важче поживитися. Але в світі, де неперевірених волонтерів остерігаються, кожен волонтер по дефолту неперевірений. Волонтерщина, якої так боялись у владних колах ще рік-два тому (адже це ризик появи армій, фінансово незалежних від існуючого держапарату), зійшла нанівець.

Ну так кілобакс в Америці й кілобакс у нас мають різну купівельну спроможність. Ринкові ціни, як відомо, підлаштовуються під середній рівень доходів потенційних покупців. Приклад: за президентства Ющенка було значно збільшено допомогу матерям при народженні дитини (щось там у 20 разів, якщо не помиляюсь). Результат: одночасно піднялися ціни й на товари для дітей, і дитяча коляска стала коштувати як комп'ютер. Повертаючись до програмерських зарплат, український програміст за ту ж суму в доларовому еквіваленті може придбати в себе більше товарів та послуг, ніж його американський колега. І це добре: доки Україна не заявила про себе як світового лідера в ІТ, ціни на послуги українських аутсорсерів — важливий аргумент у конкуренції з західними програмістами. Для заокеанського роботодавця ввесь сенс аутсорсингу в тому, щоб найняти таких же кваліфікованих спеціалістів, як у себе в країні, але платити їм удвічі менше, наприклад. Не буде цього розриву цін на послуги — про українських аутсорсерів просто забудуть.

Тю, так вони й зараз так можуть. Але нащось пруться на «галери».

Бо зараз фірма бере собі своїх умовних 20% і весь головний біль. Якщо буде брати 80, то вже головний біль стільки не коштує.

Питання завжди в процентах. І 1% туди чи сюди вже багато чого міняє.