Я опинився з сім'єю в Польщі. Інших родичів не пропустили. В нас троє дітей і є посвідчення багатодітної сім'ї (один з можливих факторів).
Скільки нам на першому ж пункті обігріву дали вафельок-шоколадок-канапок... В мене просто сльози лилися.
Зараз поселили нас в якийсь громадський заклад, де у великому залі настелено ряди матрасів з постіллю. Тепло в залі - не те слово. Просто жара! Людей не надто багато тут, я б сказав що ледь заповнено. Ну та все одно незвично, хтось сопе носом. Поки що втикаю в телефон.
Ще вчора не хотів нікуди їхати. Сьогодні коли окупанти обстріляли Білорусь з нашого боку, то інші родичі зібралися їхати, нам запропонували спробувати. Дружина підтримала. Я поїхав щоб її заспокоїти. В результаті потрапив той хто не хотів. А той хто хотів - не потрапив.
Далі... Ще не маю чіткого плану, все сталося надто швидко. Гроші поки що є (курс гривні смішний, але мусив погодитися). Робота ремоутна є. Інтернет є (придбав польську сімку). Ночівля - лише разова, далі буду шукати щось недороге.
Всім хто залишився в Україні - бажаю перемоги і миру.