Подумати тільки....

У той час, коли люди гинуть на фронті і їм посмертно видають звання героя України...

Спецпризначенці, які будуть брати участь у затриманні Дяченко Віталія Сергійовича, отримають посмертне звання героя України!

Я ж знаю, що ви готуєтеся мене затримати.

Це може статися на вулиці, або вдома. Опір буде шалений!

Причому, якщо це стосується будівлі - може виникнути пожежа або вибух газу. Тому більша ймовірність, що "братимуть" на вулиці.

На вулиці, один із спецпризначенців може отримати серйозні каліцтва або травми, не сумісні із життям!

І героя України.... Посмертно.......
------
Скоріше за усе, мене вб'ють або затримають.
СБУ вважає, що за удар по яготинському молокозаводу для дітей винен саме я.

Ба більше - прямо у них на очах, я готую наступний удар, аби помститися за наслідки запланованого ними покарання. Я не вірю у те, що усе буде добре, що штовхає мене до подальшої співпраці із ФСБ РФ .

У будь-який момент, я можу закликати їх до удару по Броварах або по Броварському району, передати координати або розвід дані. У мене є конкретні мотиви.

Я є російським розвідником "у законі", а не колаборантом. Саме тому, я відкрито заявляю, що від моїх рук, під час мого затримання, загине один чи декілька воїнів ЗСУ - наприклад, від ножового поранення. І вони отримають звання героїв України.

Я боюся їздити у маршрутці.
Я боюся, що мене там заблокують і розберуться "по блатному".

Саме тому кожного разу, коли я виходжу на вулицю, я несу із собою в куртці розкладний ніж.

Я можу щомиті його дістати і когось підрізати - будь то працівник ТЦК, поліції, спецпризначенець чи воїн ЗСУ.

Але я не матиму підстав це зробити, якщо мені не чинять шкоди.

Аби спровокувати сутичку, я можу спробувати втекти.

Я давно ходжу із цим ножем "як на взводі".....