1

Тема: Фобія дедлайну та інша психохрінь

Вам знайомий такий стан, коли через пару днів треба здавати фінальний проект/курсач/іншу подібну роботу, і при бажанні, працюючи в своєму звичному темпі, можна було б її таки добити, але паніка-паніка-паніка, в голові лише думки про дедлайн, які не дають зосередитись на самій роботі — просто клікаєш мишею з вікна в вікно, вчитуючись у власний код... Хочеться трохи відволіктися, але тоді ти цілий день дивитимешся якийсь тупий серіальчик чи флудитимеш англійською мовою на форумі, де вже всіх дістав своїми тарганами... В результаті, всі попередні зусилля виявляються марними — тільки через принципову неспроможність зробити останні 10% чогось великого й важливого...

Коротше, як поживають ваші глюки, і як ви з ними боретесь?

Подякували: 221VOLT1

2

Re: Фобія дедлайну та інша психохрінь

Є таке прислів'я - "роби що треба і будь що буде", це більше до підприємців, бо вони взагалі не знають чи спава вийде чи ні. Ну до всіх інших теж гарно підходить. Просто робиш і все, а потім після здачі (можливо трохи не в термін) подумати, чи треба було панікувати і по можливості зробити правильні висновки, є стаття в вікі.

Подякували: ktretyak1

3

Re: Фобія дедлайну та інша психохрінь

ну не знаю, мені просто ліньки, от сьогодні я лише декілька строчок коду написав, і по суті просто спав пів дня, а потом просто балакав з замовником про те, що там і як треба зробити, і так вже декілька днів, просто немає отого запалу, котрий дозволяє сидіти і просто робити, за що тобі потім заплатять, це, майбуть, зветься лінью. ну не лінуксом, а лінью

Подякували: 221VOLT1

4

Re: Фобія дедлайну та інша психохрінь

Chemist-i написав:

Є таке прислів'я - "роби що треба і будь що буде", це більше до підприємців, бо вони взагалі не знають чи спава вийде чи ні. Ну до всіх інших теж гарно підходить. Просто робиш і все, а потім після здачі (можливо трохи не в термін) подумати, чи треба було панікувати і по можливості зробити правильні висновки, є стаття в вікі.

Не в термін — не варіант. Втім, це вже не має значення.
Синдром студента в чистому вигляді дає, принаймні, підйом наприкінці, а тут наприкінці ще завзятіше прокрастинуєш, ніж коли просто дивився в стелю...

5

Re: Фобія дедлайну та інша психохрінь

ага, чим ближче до кінця тим ти сильніше розумієш - аааа, та тут фігня залишилась, я то швидко зроблю, ПОТІМ

6

Re: Фобія дедлайну та інша психохрінь

Може подумайте за мотивацію? Що Вам дасть той пряник, який ви отримаєте по здачі проджекту? (бабло наприклад, можна буде собі купити щось, що Вам хотілось давно) Або в якесь нове місце сходити, з'їздити. Або просто скажіть собі, "зараз я через нєхочу дороблю роботу, а потім побалую себе %тим що ви дійсно прагнете%"

Подякували: 221VOLT1

7 Востаннє редагувалося P.Y. (30.03.2016 01:28:07)

Re: Фобія дедлайну та інша психохрінь

Якщо чесно, вже давно не робив корисної роботи, яка б давала у разі її успішного завершення щось, що мені справді на базовому рівні подобається. Може, й у цьому проблема? Будь-яке «через неможу» винагороджується лише «через можливо», якоюсь непотрібною фігнею й невідомо коли...

8

Re: Фобія дедлайну та інша психохрінь

Я не пойняв, P.Y. невже ви таки знайшли роботу?! =) Фріланс? Чи ви зробили неможливе - офісна робота?

А якщо серйозно, то відкладення на потім - це признак відсутності мотивації у вашій роботі. Знаю це по собі. Особливо коли в роботі багато рутини, відсутня творча складова.

Лікується це тільки партіями у шахи, причому бажано із суперником, в якого тільки лінивий не вигравав ще (не будемо на нього показувати пальцями). В такому разі ви отримуєте свою порцію адреналіну/азарту, якого вам якраз і не вистачає.

9

Re: Фобія дедлайну та інша психохрінь

замітив по собі, є в мене буфер для слухової інформації, зору, фізичної роботи, розмови ... І буває що начитався, але не надивився фільмів, правильніше не наслухався, не наговорився, висновок, я може десь одну неділю програмувати можу, а потім немає бажання, і через неділю знову, а так я працюю фізично і програмувати стараюсь. Одне одному не заважає, для прикладу сам  монастир ШаоЛінь не планувався як монастир бойових мистецтв, БодхідХама замітив, що малорухливий образ життя у монахів і вони засинають під час медитації, тому він увів архати, йому навіть не подобалось що монахи більше займаються єдиноборствами чим медитацією

Подякували: 0xDADA11C71