В багатьох, хто починав самотужки програмувати на PHP, була купа болю, коли PHP з процедурного перейшов до ООП, бо раніше достатньо було строчити код і він працював, а тут з'явилось це незрозуміле ООП де вже потрібно знати паттерни і купу того, про що раніше взагалі уявлення не мав. Там потрібно було змінювати людям повністю стиль свого мислення, а не просто мануали читати. А тепер уявіть як людям 30+ було освоювати ці нововведення, коли в них з ранку до вечора робота, а вдома діти та дружина. котрим також увагу потрібно приділяти, та й в 30 ти вже втомлюєшся значно швидше, і от саме тут виходять на арену молоді люди, котрі мають купу вільного часу і в них горять очі дізнатись щось нове, так само як у вас вони горіли коли вам було 15-20...

Звісно все так просто виглядає, ніби нічого складного, але коли в тебе з'являється сім'я, діти й купа інших проблем, то вже не так багато бажання і часу залишається на мануали. А про курси програмування, ви мене взагалі повеселили добряче.

Тут мова йде про конкуренцію, а не про бажання вчитись. Немає нічого вічного. Людині віком за 30 років потрібно докласти більше зусиль для отримання того ж результату, що людині на 10-15 років молодше. Якими б молодими ми себе не відчували, а вік своє все одно бере.

Ну, ось бачте, а я вже з ООП вивчала

Зараз багато, хто і в 23-24 з маленькими дітьми, але достатньо на співбесіді просто збрехати, мовляв, дітей нема, чи за ними є кому дивитися, і вже ти в команді. А людині за 30, скільки б ти не казав, що в тебе дітей нема, чи вони дорослі вже. Еее, ну то, тобі ж за 30. І цим все сказано.
А все ж багато людей і з дітьми працюють. Жити взагалі тяжко. Хочеш бути в тренді вмій крутитись.
Щодо курсів, то да, там неоднозначне ставлення. Просто ті, які хочуть вчитись, використовують і таку можливість.

Ні, ні, і ще раз ні! Це все стереотипи молоді.

Я цього якраз і боюсь. Бачила по тв багато разів передачі, якраз присвячені темі пошуку роботи для тих, кому 35+, пам'ятаю як наводили приклад жінки менеджера, ій 35, 10 років пропрацювала менеджером тіє ж, до речі галузі, а на тому кінці проводу голос молоденької співробітниці відділу кадрів "Ми продивились ваше резюме, довід роботи найкращий, але по віку ви нам не підходите". Оце то облом.. Я була реально в шоці. Тому вирішила тут спитати, щоб бути в курсі, до чого готуватись, адже хочу також подавати резюме в айті контори. Мені вже боязко, чесно кажучи.

Де це я таке підтверджую? Я запитую, чи є таке в айті? Я ж не пишу, що я вже ходила на співбесіди саме програмістом і тим кому за 35 зась. Я такого не писала, бо не була ще на співбесідах. Ви щось наплутали. Мене цікавлять вічгуки людей, що там працюють.

Так і є - наш Чаровны Трусік не боїться, а ґарує.

«І ти правий, і ти права»

У мене таке враження, що з віком (до певної межі, але, при певній тренованості мозку, межа набагато далі за ті числа, які вже звучали) знижується не так здатність  вчити нове (хоча вона теж), як мотивація це робити.
Здається, у 20 років і мотивації ніякої не треба, «воно само». Та ні, просто у пубе цьому віці мотивація до всього дуже велика (і постійна, тому її присутності просто не помічаєш). У 30, 40 і далі просто важче розбурхати мотивацію.
Отак думаєш у 40 років — «мабуть, треба на TeX глянути, цікавезна ж штука», купуєш щойно видану (російською) книжку Кнута і… на 10 років вона завалюється на поличку із закладкою на 14™ сторінці. Думаєш — «всьо пропало»™, «це вже вік»™, «у мої роки нового не допетрати»™

А потім у 50 у тебе з'являється мотивація до чогось, для чого той TeX потрібен, хапаєш ту книжку і у той же вечір пишеш^[1]

\def\NI{\makebox[0.8em][c]{\raisebox{0.1ex}{H}}\hspace{-0.8em}\makebox[0.8em][c]{\raisebox{-0.25ex}{\footnotesize\sc i}}}

просто тому, що не хочеш у це місце тупо вставляти png-шку монограми:

Рукопис підписано \thinspaced{\textit{М.~Петренко}} та датовано
двадцятим січня 1845 року. Місцем написання вказано Харків.

Папір у правому верхньому кутку має штемпель-тис\-нен\-ня "--- знак
виробника у вигляді розміщеної під короною монограми
\NI.

Тут справа у великій різниці, я вже десь писав, між «я хочу» і «мені хочеться». Коли «воно мені хочеться, то хай воно мені і робиться» і тут перепоною буде і вік, і перфоратор, і у маршрутці на ногу наступили. А коли «я хочу», то і вік не дуже заважає (із вказаними вище застереженнями).

________________
¹ До речі, хтось підкаже — чи можна і як можна те ж саме на-html-ити, бо тут щось із мотивацією не те

Дякую, але мова не про спрощення підкидання згенерованого зображення у вихід html. Сторонній сайт, math для запису формул техом прикручено, а все інше ніхто не додаватиме.

Питання в тому, що той старий ті деталі вже 30 років точить, а якщо він в 50 почитав книжку про токарні верстати і вирішив перепрофілюватись з муляра в токарі?

Читаю ваш коментар і не розумію що там так швидко треба робити? Я просто не працювала саме програмістом. Як я поки розумію, як у нас на в фірмі, дають завдання, авжеж намагаємося найшвидше його виконати, але то найшвидше залежить і від робітника, можемо його за день виконати, а можемо за три-чотири, ніхто нас не підганяє, кожен працює як може. Ну це ще просто нам заздалегідь дають план виконання на тиждень, або на місяць. Намагаємось якнайшвидше, а там як вийде. А тут описують прямо якийсь гоночний турнір, за хвилину треба розібрати математичну задачу. Дещо не розумію як проходить робочий день програміста.

вони думають, що молодість вічна )

вчитися можна і треба завжди.

і в 30 чи 40 чи 50 - абсолютно однаково результативно. за умови, що між 20 і 50 ваш мозок був зайнятий, а не тупів без навантаження.

так, в 20 років я міг вивчити "вишку" за 3 доби і здати екзамен на відмінно ( в наш час вчилися і здавали екзамен, а не гроші викладачеві)

зараз 3 ночі мабуть не зможу концентруватися, але зараз і нема потреби, бо  з досвідом прожитих десятиліть зрозумів що працювати/вчитися без ривків, щодня - ефективніше.