Доводьте до стабільного стану, можете навіть сильно урізати, пишіть граматики і підручник мови, бажано українською, щоби на український вікіпідручник закинути, на користувачів не зважайте. Коли чернетка буде готова - покажіть мені, я скажу що виправити, можливо допишу щось, а можливо присобачу завантажувача щоби ОС зробити, портую на андруїно чи якийсь мікроконтролер - будете добре старатися і ви заслужите не меншої слави, ніж автор Temple OS (який не любить негрів та славить Путіна - захистника традиційних цінностей). Україна має одного шизіка подібного - Пруля і його Proolix OS, але він ... харків'янин, інженер держпідприємства, і т.ін.  Дуже "самобутня" людина, але я мрію про той час, коли цієї "самобутності", "культурного різноманіття" і "широти поглядів" нестане.

http://carnegie.ru/commentary/71546
китайці молодці

З чимось можна погодитись, але якщо українські видавці потерпають, то переважно не тому, що їхні книги хтось десь виклав безкоштовно. У скількох із нас на компі стоїть піратська вінда — і що, Майкрософт від того голодує? Просто майкрософтівські продукти стали настільки маст-хев, що виробникові вистачає й тих грошей, отриманих від меншості, що купує легально. З другого боку, далеко не всі українські книжки справді можна скачати безкоштовно в мережі. Але чи означає це, що якщо неможливо скачати книжку якогось українського письменника, то українці всі обов'язково масово підуть купувати її в папері? Ні, вони просто скачають щось аналогічне російською чи англійською (бо культури читати тільки українською в нас нема — надто малий вибір того, що на ній доступно, навіть якщо розширити доступний асортимент за рахунок піратства). Щось на рівні «хоч купи, хоч укради, але обов'язково прочитай» — здебільшого поки що недосяжна планка популярності для наших видавців. Як наслідок, видавати книги великими тиражами їм здебільшого нема сенсу — хтось щось читне в папері, хтось, можливо, в піратській копії, але більшість обійдеться без книжки взагалі. Ну а малі тиражі за визначенням менш прибуткові.

Фінансова модель, за яку українські видавці здебільшого тримаються, неефективна, бо вимагає не лише відсутності піратських копій їхніх власних видань, а й відсутності піратських/безкоштовних аналогів від більш успішних конкурентів (для яких існування піратів уже не настільки критичне — скоріш, вони для них є симбіонтами, що дають безкоштовну рекламу з одного боку й додавлюють слабших конкурентів з іншого). З другого боку, сподіватись на відсутність піратів та конкурентів можна лише в чомусь вузьконішевому, де складно заробити багато — простіше кажучи, якщо там ніхто нічого не піратить, то тільки через те, що ті книжки мало хто читає взагалі.

Утім, зараз спостерігається певний підйом української книги. Але причина цього не в тому, що наші кіберполіцаї позакривали українські піратські сайти й «перекрили» доступ до ВК, а в підйомі патріотизму з одного боку та мовних квотах з іншого: друкувати українською стає вигідно, бо російські та російськомовні книги частково витискуються з ринку. Але невідомо, скільки ця тенденція протримається (на рівні держави, український патріотизм — річ надто ефемерна), і все одно це перемога на тонучому кораблі, бо вся паперова книга поволі йде туди ж, куди й платівки, касети та лазерні диски.

Я кажу метафорично, безвідносно до періоду козацтва. Чомусь ми розглядаємо лише варіант або асимілюватися, або ізолюватися, а от експортувати українство за межі українського кола — ні, минеімперія (так, ніби бути людським ресурсом для імперій, яким ми постійно заздримо, чимось краще), тут позиції українських націоналістів та українських космополітів збігаються.

Якесь дивне порівняння. По-перше MS заробляє не тільки на продажі ОС, а по-друге - MS широко представлена по всьому світу, а не тільки в Україні (зовсім різні по об'єму ринки), якби вони були обмежені тільки Україною, то давно б вже перестали існувати.

Уявімо що у вас свій магазин і ваш місячний чистий прибуток складає 200 тис. Щомісяця у вас крадуть товару на 100 тис. Так от, чи можна виправдати тих, хто у вас краде товари тим, що ваш магазин настільки популярний, що отриманих грошей від тих, хто купує у вас товари, вам і так вистачає?

Звичайно, що кількість завантажень піратської копії не дорівнює кількості людей, котрі б купили цей товар, якби такої піратської копії не було. Але ті, кому дійсно була б потрібна ця книга її б точно купили. Спитайте у 10 перехожих на вулиці, як би вони поступили, якщо завантажили щось цікаве для них безкоштовно (книжку/гру/фільм) і вона б їм сподобалась, чи придбали б вони ліцензійну копію товару, котрий їм сподобався? Те, що я бачу навколо себе (включаючи коментарі в інтернеті), говорить про те, що багато людей ще не готові платити за те, що вони можуть взяти безкоштовно, навіть якщо воно їм сподобалось.

Так, але не завжди. Як я вище вже писав, багато українців ще не готові платити за те, що вони можуть отримати безкоштовно. Простіше кажучи, якби був вибір між безкоштовною книгою російською мовою і платною книгою українською мовою, то вони б придбали книжку українською мовою, але якщо ця книжка є безкоштовно, то який сенс за неї платити?

Піратства не уникнути ніяк, так само як і не уникнути крадіжок в магазинах, тому ці ризики закладають в ціну товару. Так, купуючи продукти в магазині ми платимо за те, що з того магазину вкрали інші.

Я до 2014 року взагалі не купував книг, хоча регулярно їх читав. З 2014 року до цього дня я купив вже понад 130 книжок українською мовою. Російськомовні видання принципово не купую. Такий мій внесок у розвиток української книжки.

Не завжди. Наприклад  "Долі та фурії" видавництва "Наш формат" коштує 150грн, а російською мовою "Судьби и фурии" видавництва КСД можна придбати зараз за 80 грн. Те саме з "Атлант розправив плечі" - три книжки нашого формату у м'якій обкладинці коштують 400 грн а у твердій - 550 грн, а декілька місяців назад "Фоліо" видало ці три частини російською мовою в одній книзі з твердою обкладинкою і коштує вона 445 грн.

А мені навпаки паперові книги подобаються набагато більше, хоча й маю kindle. У електронної книги є свої переваги, але і паперові книжки мають свої переваги.
А порівнювати касети/диски з книжками не зовсім коректно. Касети і диски це лише різні засоби для зберігання інформації, ви не помітите різниці між прослуховуванням аудио запису з касети, диску чи карти пам'яті, а от при читанні паперової і електронної книги різниця є.

Погляньмо на це інакше: кількість грошей у людини обмежена, тому за певний період можливо придбати лише обмежену кількість платних книг. Тоді як з вільними/піратськими книгами можна не обмежувати себе ні в чому. І якщо, наприклад, українською я читатиму виключно куповані книжки, а російською — спірачені, то вгадайте, яких книжок я прочитаю більше?

Метафора з крадіжкою тут узагалі нічого не пояснює. Бо піратська копія є не втраченим екземпляром (збиток від втрати якого дорівнює лише його вартості, і такій крадіжці простіше запобігти), а прямим конкурентом тієї ж книги, яку продає видавництво. Далі, конкурентом може бути не лише піратська копія даного видання, а й така ж чи інша подібна книга від іншого видавництва (та її піратські копії). Закладаючи збиток від піратів та конкурентів у ціну, видавець робить свою книгу менш конкурентоздатною, що ще більше посилює конкурентів, і далі по колу. Іншими словами, ця модель життєздатна лише там, де життєздатних конкурентів обмаль. І вже точно не можна приставити охорону до кожної легально придбаної книжки, щоб її бува не «вкрали».

До чого я веду: піратська копія — це не вкрадена фізична книга, а книга-конкурент, з нульовою вартістю та теоретично необмеженою кількістю копій. А отже, й боротися з ними слід так само, як із конкурентами. А тому слід відповісти на питання, чому читач став би віддавати видавцеві гроші зі своєї кишені, якщо може обійтися без цього. Поки що причин усього дві: бажання допомогти авторові («читач-жертводавець») та любов до паперового формату («читач-ретроград»). Але жертводавець необов'язково зацікавлений у паперовому форматі з обмеженим тиражем, а ретроград необов'язково потребує, щоб його гроші дістались авторові (при цьому, однак, його простіше змусити платити, ніж якихось меценатів, тому вся стратегія орієнтована саме на нього). Це дві різні групи, що частково перетинаються між собою. Але любителів паперу з часом ставатиме все менше, і орієнтуватись виключно на них у далекій перспективі буде неефективно. Ще є такий варіант, як продаж електронних копій — але якщо я, наприклад, дам почитати таку придбану копію своєму другові, не стерши свій екземпляр копії зі свого диску, чи не буде це вже піратством? Іншими словами, фінансова модель, прив'язана до плати з читача за отримання копії, здається малоперспективною.

Але ж є різниця між твердою та м'якою обкладинкою, а ще колись була популярною публікація твору частинами в періодичному виданні. Аудіо на різних носіях також має розбіжності в якості, існують поціновувачі вінілу, наприклад, (а ще є радіостанції та живі концерти...). Але хто знає літери, той може читати як з паперу, так і з екрану — попри всі відмінності, електронна книга є варіантом носія тексту, як і паперова книга, сувій пергаменту, глиняні таблички і т.д. Принципова відмінність — відносна ресурсоємність копіювання паперової книги порівняно з електронною — проте, нема принципових перешкод, щоб один і той же текст неможливо було конвертувати з одного формату в інший (власне, роздрукувати pdf чи відсканувати книгу простіше, ніж перетворити рукопис на книгу з друкованим текстом). Усе решта — питання смаку.

Бо сама модель оплати за копію неефективна, гіганти тримаються лише за рахунок того, що вони гіганти (та й то, поступово відмовляються від такої схеми продажу). Це ХХІ ст. — тут копіювати може кожен. Ви хочете, щоб українська книга, дотримуючись цієї ж моделі оплати, лишалась життєздатною? Тоді ви хочете забагато.

Ніхто й не каже про остаточну перемогу української книги. Просто порівняно з занепадом 90-х та 00-х, коли українських книжок здебільшого тупо не було, почався певний підйом — так, української книжки мало, тому вона дорожча, але, принаймні, вона є, і читач, що волів би читати українською, має змогу придбати на ній не лише шкільні підручники чи життєпис Бандери, а й щось більш популярне, що раніше могло друкуватись лише російською. Це і є оте зростання прибутку «Нашого формату» та інших видавництв, що друкують українською.

Не зрозумів. Ви вже когось асимілюєте там за океаном?!