Як я вище вже писав, багато українців ще не готові платити за те, що вони можуть отримати безкоштовно. Простіше кажучи, якби був вибір між безкоштовною книгою російською мовою і платною книгою українською мовою, то вони б придбали книжку українською мовою, але якщо ця книжка є безкоштовно, то який сенс за неї платити?
Погляньмо на це інакше: кількість грошей у людини обмежена, тому за певний період можливо придбати лише обмежену кількість платних книг. Тоді як з вільними/піратськими книгами можна не обмежувати себе ні в чому. І якщо, наприклад, українською я читатиму виключно куповані книжки, а російською — спірачені, то вгадайте, яких книжок я прочитаю більше?
Піратства не уникнути ніяк, так само як і не уникнути крадіжок в магазинах, тому ці ризики закладають в ціну товару. Так, купуючи продукти в магазині ми платимо за те, що з того магазину вкрали інші.
Метафора з крадіжкою тут узагалі нічого не пояснює. Бо піратська копія є не втраченим екземпляром (збиток від втрати якого дорівнює лише його вартості, і такій крадіжці простіше запобігти), а прямим конкурентом тієї ж книги, яку продає видавництво. Далі, конкурентом може бути не лише піратська копія даного видання, а й така ж чи інша подібна книга від іншого видавництва (та її піратські копії). Закладаючи збиток від піратів та конкурентів у ціну, видавець робить свою книгу менш конкурентоздатною, що ще більше посилює конкурентів, і далі по колу. Іншими словами, ця модель життєздатна лише там, де життєздатних конкурентів обмаль. І вже точно не можна приставити охорону до кожної легально придбаної книжки, щоб її бува не «вкрали».
До чого я веду: піратська копія — це не вкрадена фізична книга, а книга-конкурент, з нульовою вартістю та теоретично необмеженою кількістю копій. А отже, й боротися з ними слід так само, як із конкурентами. А тому слід відповісти на питання, чому читач став би віддавати видавцеві гроші зі своєї кишені, якщо може обійтися без цього. Поки що причин усього дві: бажання допомогти авторові («читач-жертводавець») та любов до паперового формату («читач-ретроград»). Але жертводавець необов'язково зацікавлений у паперовому форматі з обмеженим тиражем, а ретроград необов'язково потребує, щоб його гроші дістались авторові (при цьому, однак, його простіше змусити платити, ніж якихось меценатів, тому вся стратегія орієнтована саме на нього). Це дві різні групи, що частково перетинаються між собою. Але любителів паперу з часом ставатиме все менше, і орієнтуватись виключно на них у далекій перспективі буде неефективно. Ще є такий варіант, як продаж електронних копій — але якщо я, наприклад, дам почитати таку придбану копію своєму другові, не стерши свій екземпляр копії зі свого диску, чи не буде це вже піратством? Іншими словами, фінансова модель, прив'язана до плати з читача за отримання копії, здається малоперспективною.
ви не помітите різниці між прослуховуванням аудио запису з касети, диску чи карти пам'яті, а от при читанні паперової і електронної книги різниця є.
Але ж є різниця між твердою та м'якою обкладинкою, а ще колись була популярною публікація твору частинами в періодичному виданні. Аудіо на різних носіях також має розбіжності в якості, існують поціновувачі вінілу, наприклад, (а ще є радіостанції та живі концерти...). Але хто знає літери, той може читати як з паперу, так і з екрану — попри всі відмінності, електронна книга є варіантом носія тексту, як і паперова книга, сувій пергаменту, глиняні таблички і т.д. Принципова відмінність — відносна ресурсоємність копіювання паперової книги порівняно з електронною — проте, нема принципових перешкод, щоб один і той же текст неможливо було конвертувати з одного формату в інший (власне, роздрукувати pdf чи відсканувати книгу простіше, ніж перетворити рукопис на книгу з друкованим текстом). Усе решта — питання смаку.
Якесь дивне порівняння. По-перше MS заробляє не тільки на продажі ОС, а по-друге - MS широко представлена по всьому світу, а не тільки в Україні (зовсім різні по об'єму ринки), якби вони були обмежені тільки Україною, то давно б вже перестали існувати.
Бо сама модель оплати за копію неефективна, гіганти тримаються лише за рахунок того, що вони гіганти (та й то, поступово відмовляються від такої схеми продажу). Це ХХІ ст. — тут копіювати може кожен. Ви хочете, щоб українська книга, дотримуючись цієї ж моделі оплати, лишалась життєздатною? Тоді ви хочете забагато.