Діяспоріяни були хоч і були переважно двомовцями, але Українську знали вправно: Анґлійська чи Німецька — неблизькі мовні родичі, хоча не виключення, шчо деякі могли мати звйазки з Московськими чи иншими близькомовними діяспорами. Натомість тут багацько хто зневажали на них шче з часів незалежності, чи не хотіли переймати від них набутого і збереженого досвіду.

Між иншим, вони там книги (переважно журнали) теж робили. Тоді і пісні чи музику широко робили, ось я про чудову жінку Квітку Цісик випадково власноруч давненько взнав лише через міжмережжя, і то — завдяки відомого твору Павличка, шчо вчили у школі. Шчо тоді казати про більшості?

Я бував в Ужгороді та в деяких поселень Закарпатських областей — майже всюди є далебачення і, як не дивно, дає собі знати. Можливо значна старенька частина дійсно одномовці, але серед більшості, а саме молоді — вельми сумнівно, міжмережжя також впливає, причому крашче. Але, не заперечуватиму, існують особи, які мовляли тілько Українською — стрічав одного в одній школі, та декількорох в університеті.

Не розумію, «багатокутник» — для мене нормальне слово і саме так вживали мої вчителі, а я, раптово, з Києва. Ось «многокутник» буде диким для моїх очей та вух, але так — «множина» прижилася. Шчо-шчо, а всюди математику ввели Українською. Навіть в університеті, шчоправда, там змушували брати книги, а там, шкода, тілько москвомовні були — шче за Совєцьких часів. Шче одна річ, дві школи, де я вчився, викладали Московську, я її майже не вчив, але міжмережжя виправило все нанівець. До відома, я стрічав ось такі мовні означення.

Перелік може бути довгим (і це треба всі книжки з шафи вигортати). На жаль, з вищої математики є лише російською (українською хіба що батькові шкільні підручники та ще дещо з моїх шкільних років, але там ще не вища математика). Є дещо з науково-популярного чтива для школярів та юнацтва (напр., «Цікавий телевізор», або «У пошуках правди» — про історію науки та її боротьбу з релігією...), є словники (УРЕС, біологічний, іншомовних слів), з художньої — окрім української класики, переклади з інших мов (напр., Джек Лондон, або «Повернення з зірок» С. Лема), дитячі книжки (але, гадаю, журнал «Малятко» для Вас зараз неактуальний). Що ще, окрім матану, пошукати?

Ааа. Супер. Я тепер півночі буду гуглити на тему цього правопису.

  Так, далеко ходити не потрібно (Львів, Тернопіль, тощо), на даному форумі це можна побачити.

Спочатку подивимося на правила даного форуму:

Рухаємося далі, моделюємо ситуацію - якась особа створила тему, де питання написано російською. Я думаю результат всі відомий: "Так ти ж дибіл, москаль,........"

Трішки інша ситуація, нова тема, але на англійській мові. І тут, відразу з'являються ввічливі люди, які завжди раді допомогти. Але нікого не бентежить, що це - порушення правил. Водночас, хочу зауважити, тема створюється з "таким сильним запитанням", що у випадку написання даного питання на українській мові, людину могли б просто послати.

Погоджуюсь з словами P.Y.
...Бо борються не за кількість носіїв української мови (яка подекуди небезпечно низька), а виключно проти русизмів у ній...

Висновок. Люди без проблем будуть "триндіти" на мові, яка є ПРЕСТИЖНА. Наразі, це англійська, але хто зна, можливо скоро буде китайська 
...щоб це стало престижно знати українську і тоді інші люди, які вагалися потягнуться...

Не знаю, з чим Ви там погодились, але якось вирвано з контексту (я там говорив про українську мову з русизмами, а зовсім не про російську). Хай навіть я і не реагую подібним чином на російськомовні питання (бо ввічливий), очевидно, що їх засилля на цьому форумі призведе до втрати цінності форуму як україномовного. Щодо англійської та будь-якої іншої мови — в принципі, має бути той же підхід, але ситуація, коли початково україномовний форум завалять англомовні користувачі, виглядає менш імовірною, ще менша ймовірність такого напливу білорусомовних чи китайськомовних. Тобто, справа не в престижності, а в ступені загрози з боку тієї чи іншої мови.

Тобто ви думаєте, що хтось в Україні почне дома розмовляти англійською, бо це престижно?

Найкраще в тому правописі це не правопис  а живі носії української, до яких ще не дістався Білодід. Стаття про тогочасне "рехвормування" української

Ще нарисна геометрія — рос. начертательная.
Ще нарис — рос. очерк та обрис — рос. очертания
Ще риса (характеру) — рос. черта і риска — чёрточка
У російській, здається, крім рисунок-рисовать-рісование лише риска як фаховий термін (так  «високим стилем» там і «очи» є).

А взагалі то з німецької, мабуть, звідки рейсфедер, рейсшина, рейсмус.

думаю це розумна практика - розмовляти дома через день іншою мовою - діти виростуть знаючи мінімум три мови
і для них вивчення цих мов буде природнім і безболісним