Я думаю, що сімейний лікар охоче ці довідки не видаватиме. Це є важливою причиною його введення. А сам "сімейний лікар" теж не зацкавлений, щоб баульки ходили до нього просто поговорити, бо тоді на інших пацієнтів не буде часу і вони переукладуть угоду з іншим лікарем, а це прями недоприбутки для нього.
Ну дивіться, активно укладають договри ті, хто активно ходить до поліклініки. Ті, в кого справді якісь серйозні хронічні проблеми, потребують не «сімейного» лікаря (котрий для них лише проміжний бюрократ), а спеціаліста — відповідно, турбуватимуть його рідко. Ті, в кого здоров'я більш-менш норм, звертатимуться лише в разі необхідності — а це можна й кілька років пацієнта з договором чекати. Зате є іпохондричні бабульки, які гарантовано прийдуть, і як лікар зацікавлений укласти з ними договори, так і вони зацікавлені отримати лікаря, з яким можна погратися в пацієнта.
Адже якщо з цим лікарем уклали угоди всі члени сім'ї, то знаючи їх сімейні хвороби, враховуючи частоту їхніх котактів, спадковість лікар зможе швидше знайти причину хвороби.
Якщо. Або ж бабуся підбере собі лікаря щоб побалакати, онучок — гарненьку випускницю медінституту, думки тата й мами в виборі лікаря також можуть розійтись. І що тепер, «ми вже не сім'я» — розлучатися, роз'їжджатися, переписувати хату на кота?..
Якщо сім'я на тій стадії, коли діти починають знімати квартиру в іншому районі, то раніше укладений договір з лікарем на практиці означатиме, що в тебе грип і ангіна, але треба заїсти її морозивом їхати через пів міста, чхаючи й кашляючи по дорозі на всіх, до «сімейного» лікаря, який більше знає про іпохондрію твоєї бабусі, аніж про твого нового туберкульозного сусіда, наприклад.