Щодо іншомовних ресурсів (тут я не роблю особливої різниці між російсько- та англомовними). Так, вони корисні як джерело інформації. Так, українських аналогів, що дотягували б хоча б до рівня хабра — м'яко кажучи, обмаль. В нинішній ситуації, гадаю, було б навіть добре, якби матеріали з хабру активно перекладались на українську мову й публікувалися, скажімо, на Реплейсі (для чогось же тут зробили розділі для стате́й?). З точки зору інтересів україномовної спільноти, англомовні джерела кращі, в першу чергу, тим, що ми погано знаємо англійську — для нас вона така ж важка, як і для росіян, і цей мовний бар'єр дає мотивацію між українською й англійською мовою вибирати українську й долучатися до розвитку всього українського. Тоді як російська мова для нас настільки доступна, що ми провалюємось у неї. З цієї точки зору, має сенс добувати інформацію навіть не на англомовних ресурсах (як-не-як, англійську тут усі трохи знають), а на франко-, німецько-, іспано-, італомовних чи, там, польських, чеських і т.д. — бо пересічний українець знає ці мови, як правило, ще гірше.

Це, скоріш, питання з серії яйце сьогодні чи курка завтра. Ну от вичитаю я щось цікавезне французькою й захочу поділитися з реплейсянами — а як я це вам донесу, не переклавши з мови оригіналу? (Сам я там п'яте через десяте розумію, час від часу доводиться читати гуглоперекладачем). В результаті, я спродукую деяку кількість корисного українського контенту.

З російською чи англійською в мене такої мотивації менше — я, звичайно, можу вбити трохи свого часу, але ви й так зрозумієте й без мого кривого перекладу. В результаті, я не створю нічого, ми будемо продовжувати плакатися, що українською нічого нема, лаяти хабр, бо там москалі, лаяти стековерфлов, бо англійською читати важче, і т.д.

країні потрібно більше рішал!

https://replace.org.ua/post/130297/#p130297

А якщо я вам скажу, що в Москві - розумні чи дурні, добрі чи погані - але вороги України, ви будете сперечатися? Просто дописуйте "вороги" до кожної їхньої згадки. Хороший розумний ворог чи злий та дурний - яка різниця, якщо це ворог? Не читайте ворожої преси та літератури. А якщо вже читаєте - то ретельно фільтруйте, і для себе, і, тим більше, для інших.

Але й інструкції треба ретельно перевіряти і переробляти. Бо пояснення, як правильно обробляти рани розіп'ятого хлопчика, звісно, корисні для обробки будь-яких ран, але одночасно вони переконують, що той хлопчик існував.
Власне, тут наявний приклад обробки ворожою пропагандою - он, людина задумується над тим, що "не всі там погані". Бо в російському інформпросторі війни з Україною немає - є чи то внутрішньоукраїнська війна (в якій росіяни чомусь постраждалий бік), чи то внутрішньоросійська (бо ніякої України, звісно, не існує, а є тимчасове непорозуміння) - а отже, весь дискурс про ворогів неочевидний і незрозумілий.

Ні, це не працює. Бо сучасна російська - а загалом ще московська імперська - пропаганда налічує не одну сотню років, різні меми, які вони застосовують, часто дуже важко вирахувати, особливо з урахуванням того, що вони цілком живуть і тут внаслідок сотень років колоніального статусу. Так, явні посилання можна замінити - а що робити з неявними алюзіями, які постають у тексті не тому, що їх навмисно запхали туди, а тому, що автор реально так думає, і викликають відповідний відгук в несвідомому українця, в тому числі й потенційного цензора? Запрошувати цензурувати російські тексти виключно канадійців, що російської не знають?

Як ви влучно про Зе, котрий взагалі не був в армиї і сьміяв ся прилюдно з повістки — хоча ранше виправдовував ся про неотриманя, а тепер зневажливо ставе ся до добровільцїв і розказує їм про армию, і його виборцїв розказали.

ІМНО там готується підготовка до повномасштабного вторгнення, якщо раптом українці вирішать замінити Зе кимось більш проукраїнським. Тобто, поки що якийсь час справді буде мир і стабільність, але тільки тому, що Зе виконує забаганки російської сторони — відводить армію з лінії майбутнього прориву, садить армію на голодний пайок і методично її роззброює. Зрозуміло, про вічний мир не йдеться. Після Януковича все обмежилось Кримом і Донбасом, після Зеленського можуть і до Одеси дійти, в принципі.

Якщо українські мізки настільки чутливі до російської пропаганди, що від одного вигляду російських креслень змоскалюються, то туди їм і дорога — як би окремі патріоти не намагалися необхарамитись об хабр, вони просто залишаться маргінальною меншістю серед більшості, що впадає в зомбітранс від агітматеріалів, методично прихованих у кожній москальській гайці.

Або ж їх слід імунізувати. Бо куди це годиться, що як тільки бійцеві в руки потрапить трофейний калаш російської збірки, то він зразу поверне зброю проти своїх. Тому нехай читають, щоб навчитися фільтрувати інформацію. Я от ріс на книжках з дифірамбами Леніну в кожній передмові — і що, я не можу розібрати, де в тих книжках корисна інформація, а де агітаційна хрінь? Скоріш, мене турбує хитка позиція м'якотілих пострадянських українців, що такого курсу імунізації не пройшли і надто легко беруть на віру те, що їм впарюють.

Якщо серйозно, російських пропагандистських мемасиків у повітрі повно і без хабру. Те, що для вас хабр харамний, в масштабах України нічого не змінює — самі українці вже є носіями цієї пропаганди в такій же мірі, як хабр. Як до цього ставитись? Забити на це — ми всі у вигрібній ямі з харамними нечистотами, тому вибірково уникати харамних речей просто немає сенсу.