Майже 361 рік тому, у листопаді 1658 року відбулася облога Варви – невеликого містечка у нинішній Чернігівській області України. На початку козацько-московської війни 1658-1659 років, ратники московського воєводи Григорія Ромадановського змусили відступити і закріпитися у Варві кілька найбільш боєздатних козацьких полків, які діяли на Лівобережжі. Інформації про осаду досить мало, дослідники пишуть, що навіть самі жителі Варви часто нічого не знають про цю подію. При цьому осада була досить масштабною, Ромодановський зробив кілька спроб штурму міста (щоправда, невдалих). А що саме призвело до зняття осади я точно не знаю. Одні джерела пишуть про підхід до міста татарських союзників Виговського. Інші – про присягу кількох козацьких полковників московському царю, яка майже одразу була порушена. У будь-якому випадку, саме зняття осади Варви розв’язало Виговському руки, дозволило розпочати вдалі бойові дії на Лівобережжі і згодом розгромити війська московитів під Конотопом.
Звичайно ж, згадати ці події і навіть взяти у них участь можна буде, погравши у гру «Гетьманщина» (https://general.kyiv.ua/hetmanate).

козацька рада -> старійшини, гетьмани ))

чому "не січові"?

якщо я нічого не плутаю,
в книзі "сонце заходить" ака
"Історична повість з часів руйнування Запорізької Січі"
описується власне козацька рада, і власне на Січі (:

Майже триста років тому, восени 1659 року внаслідок заколоту загинув Юрій Стефанович Немирич – державний діяч та дипломат Війська Запорозького, доби Богдана Хмельницького та Івана Виговського.  Юрій був освіченою людиною – отримав у Сорбонні звання магістра права. Походив з багатого та знатного шляхетського роду. На початку повстання Хмельницького воював на боці Речі Посполитої та згодом перейшов на бік повсталих. Цікавим є те, що Немирич залишив по собі літературне надбання: кілька суспільно-політичних праць, теологічних трактатів та поем. Найвідомішою є військово-політичний трактат "Роздуми про війну з московитами" (видано у Парижі 1632 року). У цій праці Юрій критикує самодержавний лад та деспотію і виступає як поборник громадянських свобод, у тому числі і свободи сумління. Це дає підстави вважати його  гуманістом того часу.  Деякі дослідники, навіть, відносять Немирича до філософів, називають попередником Григорія Сковороди.

У грі «Гетьманщина» (https://general.in.ua/hetmanate) Юрія Немирича, за деяких умов, можна зустріти як співавтора угоди між Військом Запорозьким та Швецією та співавтора Гадяцьких статей. Він насправді брав участь у написанні вищезгаданих документів.
На жаль, зображень Юрія Немирича мені досі не вдалося знайти. У Інтернеті є лише чорно-білий контур жахливої якості. Вже кілька разів намагався його розфарбувати, але поки що пристойного результату немає.

Поздоровляю усіх із наступаючим Новим роком! Звичайно ж, бажаю всього найкращого.
А чи задумувалися ви коли, новий рік наступав у Гетьманщині? Ми зараз живемо по григоріанському календарю, який замість юліанського запровадив 1582 року, у всіх католицьких країнах, Папа Римський Григорій XIII. А поява Гетьманщини – це 17 століття, менше 100 років із цієї дати. Наприклад, у Московському царстві в ті часи діяв календар «від створення світу» і йшов сім тисяч сто якісь рік. Юліанський календар (не григоріанський) ввів Петро І - онук царя Олексія Михайловича, із яким Хмельницький щодо протекторату домовлявся.
При цьому Гетьманщина була країною православною, але відкололася від католицької Речі Посполитої. Отже, до 1582 року на її землях використовувався юліанський календар. Потім, звичайно ж, офіційно григоріанський календар замінив юліанський, але через релігійне протистояння «нововведення від католиків» сприймалося вкрай вороже. Через це різ частина населення використовувала один календар, а інша – другий. Причому тягнулося це дуже довго. Аж 1918 року уряд УНР видав розпорядження про введення григоріанського календаря на всій території України.

У грі «Гетьманщина» (https://general.in.ua/hetmanate) ви зможете і вести переговори з іншими країнами, і воювати, і визначати економічний та політичний вектори розвитку країни. А от відсвяткувати Новий рік не зможете. Бо він тоді не був не таким помітним святом як зараз. Його «затьмарювало» Різдво. Тож, ще раз бажаю всім гарних свят, яких досить багато цими зимовим днями.

Раніше я вже писав про козацькі атрібути, а саме про шаровари (https://cutt.ly/yrQL6ZA). Тоді я отримав багато цікавих зауважень від читачів, за що дякую. Цього разу я хочу трохи написати про булави (наразі сюди ж віднесу пірначі, буздигани тощо).
Шукаючи малюнки для гри "Гетьманщина" (https://general.in.ua/hetmanate) я помітив, що всі гетьмани та полковники зазвичай зображені із булавою. Наприклад, на єдиному прижиттєвому портреті Богдана Хмельницького роботи В. Гондіуса гетьмана зображено із коштовно оздобленою булавою у руці. А сьогодні булава - символ влади президента України. Чому саме булава?
У часи становлення Гетьманщини вже була розповсюджена вогнепальна зброя і ворога у захисних обладунках можна було знищувати із відносно великої відстані. Отже, булава не була найстрашнішою зброєю.
При цьому зазначимо, що булава, як символ влади, використовувалася та у багатьох країнах того часу - Річі Посполитій, Англії, Османській імперій, Московському царстві тощо (та й зараз церемоніальні булави можна зустріти не лише в Україні). Наприклад, у середньовічній Англії наявність булави із печаткою королівського герба давала можливість своєму хазяїнові арештовувати інших людей. Таким чином, можна припустити, що цей атрибут козаками було запозичено. Але тоді виникає питання чому у такій кількості країн саме булава була символом влади? Тут якоїсь точної відповіді я не знайшов. Маю одне не надто оригінальне припущення. Булава - дуже давня зброя, ще за єгипетських фараонів нею користувалися. А оскільки походить вона від палиці - зброї первісних людей, можливо, у давні часи вожді племен, як найсильніші воїни та мисливці, почали вважати свою зброю символом влади.
Якщо хтось щось знає з цього приводу чи має цікаві гіпотези - пишіть у коментарях. Дякую.

Помітив, що часто плутають козацьку державу – військо Запорозьке та Запорозьку Січ. Січ була лише невеликою частиною Війська Запорозького. При цьому Січ мала досить великі автономні права. Це не було екзотикою – багато міст отримали Магдебурзьке право за часів Речі Посполитої і зберегли їх у часи Гетьманщини. Та Запорозька Січ була ще й військової силою. Тож іноді вона виступала навіть проти центральної влади, хоча частіше, звичайно, підтримувала її.
Одним із проявів січової автономії були вибори кошового отамана. А чи всі пам’ятають, що означає «кошовий»? Пригадати це можна буде, погравши у історично-політичну гру «Гетьманщина» (https://general.in.ua/hetmanate).

Наближається 8 березня – день солідарності жінок у боротьбі за рівні права та емансипацію. А які права мали жінки у Гетьманщині? Звичайно, у порівнянні із сьогоденням, права жінок були значно меншими, та у 17 столітті про рівноправ’я не говорили, мабуть, у жодній країні світу. Так жінки не мали права голосу. Хоча і більшість чоловіків теж не мала. Джерелом влади – були реєстрові козаки (фактично, кадрові військові). Чорні ради, за участі інших верств населення, відбувалися лише у крайніх випадках непорозуміння серед козацтва та старшин.
Часто згадують про те, що жінкам було заборонено з’являтися на Запорізькій Січі. Це правда, якщо під Січчю розуміти залогу, де збиралися запорожці перед походами, чи у випадку нападу. Та, зазвичай, січовики жили по господарствах, розташованих неподалік від центральної фортеці. Називали їх зимівниками і, звичайно ж, часто там знаходилися їх матері, дружини та доньки.
При цьому у країні була моногамія, жінки могли працювати та відносно вільно пересуватися країною. Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького спричинила фактичне зникнення кріпацтва на території Гетьманщини. Тобто права жінок у Війську Запорозькому були не менші, а то й більші, ніж у інших країнах того часу.
А більше дізнатися про побут Гетьманщини можна буде погравши у історично-політичну гру «Гетьманщина» (https://general.in.ua/hetmanate).

Все побачив. гри не помітив де хоч яке посилання?