Так, все твоје Совітське (?) і післьа-Совітське житје.  Не все, до чого ти звик, је правильним чи було завше. Хоча тут ньічого дивного, коли памјатати, јак терпимо ти ставиш сьа до Московського.

Загалом, то непоганиј початок, коли нарешті почали внормовувати гиншомовне писанје, а не дотримувати сьа Московським звичајам. Он навіть Б'лґари не тиньајуть /h/ між /г/ і /х/, a дотримујуть сьа уставjoним нормам. Дльа Украјинськојі /h/ вже близше до /г/, коли згадувати шче Дојчськиј вплив, котра теж Ґерманська, јак і Анґлська. Також варто зазначити про дијаспору, котра зберігала запис через /г/.

кого поплавило? гівно, чи gizmodo?

бла-бла-бла))

зверніться до першоджерела --
Халк, Холмс та Хемінгуей -- то все з англійської
https://en.wikipedia.org/wiki/Sherlock_Holmes
https://en.wikipedia.org/wiki/Hulk
https://en.wikipedia.org/wiki/Ernest_Hemingway

ніхто англійською не говорить "Голмс" чи "Галк",
і так далі ))

спеціально для отаких, як ви, гугл зробив озвучку слів
немає у цих слів ніякого "Г" чи "Ґ" на початку, є мягке "Х"
https://translate.google.com/#view=home … =Hemingway

ще раз повторю -- українську стали потворити по указу зверху,
аби стало "несхоже на російську" )
ну і заодно скількись-там мільйонів гривень бюджету під оце діло освоїли ))

і "піпл хаває", отакий, хто ведеться на популістські лозунги і дурниці )

так, вважаю це все дурницями!
це просто бабло сперли (замість щось справді корисне зробити, для простого народу, чи для економіки країни),
а "розумні люди" теребонькають на буковки і цьому радіють!

"я терпимий до московського" --
це у вас всередині голови в отаке перетворилось ствердження "я за здоровий глузд" ?
які цікаві у вас персональні галюцинації (ні, не цікаві)

mr. dot пише якоюсь неймовірно-модерновою українською,
то якась дивовижна українська мова майбутнього,
мій "внутрішньочерепний лексер-парсер" зламався уже на 3му слові 

+++

+++

P.S.

Родини таких Совітського часу переважно виховували сьа на Москвоцентричнојі культури, а нашчадки також несьвідомо виховували сьа Московськоју мережоју, далекодивом і чимось шче, хоча гинші причини теж можливі.

Питання про правильне-неправильне запозичення можливе в тому випадку, коли слово ще не запозичили, а тільки запозичують. Інакше це виходить так, ніби вам не сподобався сервіс у комуняцькій їдальні — ви приходите до дому, викликаєте в себе блювоту, усе столовське, що повернулося назад — картопелька-ковбаска-огірочки-кефірчик — акуратно сортуєте-нарізаєте-сервіруєте і стильно їсте, тримаючи виделку лівою рукою, ножик правою, як справжній джентльмен. Смачно? Ну-ну...

Іншими словами, правила запозичення не мають зворотньої дії. Слово запозичили, ще коли нас на світі не було — значить, це вже засвоєне слово іншомовного походження, що вимовляється за традицією, а не новозапозичене, для якого правила запозичення могли б мати якийсь ефект.

Саме тому правильно «Хемінгуей» і «Холмс», запозичені в українську мову саме в такому вигляді. Хоча припустимими є «Ґітхаб» і «Ґуґл», на час запозичення яких передача іншомовного «g» як «ґ» вже увійшла в практику. (Це не рахуючи традиційних «ґави», «ґудзика», «ґанку» і т.д., які були такими ще за Грінченка, і навіть радянська літературна норма без літери ґ вимагала читати в цих словах проривний звук — зміна в написанні не стосувалася зміни у вимові). Теоретично, можливий і такий варіант, коли «Гемінґвей» пишемо — «Хемінгуей» читаємо, але для української мови подібні викрутаси надто нетипові.

То вже не наша турбота. Традиція дійшла до нас такою, як дійшла (навіть якщо за Шевченка українці називали Хемінгуея якось по-іншому). Все інше — або нововведення, або реконструкція — ні те, ні інше продовженням традиції не є, бо традиція передбачає безперервність.
Скажу більше, якщо якимось дивом зараз «Гемінґвей» приживеться, а років через сто вирішать повернути варіант «Хемінгуей», це також буде не продовження традиції, а реконструкторство, що лише шкодитиме нормальному розвиткові мови. Який варіант «більш український»? Та жоден — нема там українських коренів, суфіксів та префіксів, як не крути. Просто можна користуватися якимось одним засвоєним варіантом, до якого всі звикли, а можна час від часу робити з мови каліку подібними «реформами правопису».