РУСОФІ́Л, а, ч., іст. Прихильник росіян і всього російського; протилежне русофоб. Франко був другом російського народу, з гордістю називав себе русофілом, постійно пропагував російську літературу (Іст. укр. літ., І, 1954, 559).

   власне, запитання до mr. dot, koala, Faki (і хто там ще любить навішувати на все і всіх навколо різні ярлики) --
    чому ярлик "русофіл" ви на мене навісили одразу,
    а ярлик "англофіл" -- все ще не навісили?

    + коли ви на мене навісите ярлик "іспанофіл"?))
    чесно признаЮсь -- вивчаю по-трішки іспанську,
    мрію проводити зиму десь під кокосовими пальмами, при +25-35 по Цельсію,
    а не у вічних простудах-та-соплях у львівському, надто вологому та холодному (для мене) кліматі

    + якщо я говорив і говорю, що мрію дожити до часів,
    коли на всю планету буде одна держава, з однією мовою --
    англійською, і до цього помалу все і йде (це ж скільки причин для війн відійде в історію!! )
    знову ж таки, чому мені навісили ярлик "русофіл", а не "англофіл"?))

ви можете відповісти на пряме запитання?
чи ви читаєте вибірково те, що вам підходить для подальшого тролінгу?

Коли хоча б 20% буде розмовляти в родинах англійською чи іспанською, питання англофілії чи іспанофілії як загрози українській ідентичності почне мене турбувати. А от русофіл в сучасній Україні - це загроза.

Йой, пане Вольт, ви смішний, заспокойтеся.

▼Прихований текст

Навіть зараз, коли ми воюємо з кацапами, ви хочете проштовхнути московську нотку, що то українці самі з собою воюють і завжди воювали. Видаючи це за якусь свідомість і переконуючи себе, що таких людей як ви в совку стріляли, а не співпрацювали.

Й оце дуріючи на докори в вашу сторону, які не безпідставні, до слова.

Не тільки телеграмом ви грішний.

Завжди, коли українці хоч якимось чином намагаються об'єднатися, знаходяться нові українці з безмежним бажанням у всьому розібратися і щось довести протилежне.

▼Хтось маје діареју

FakiNyan написав:

Почитав був про Євгена Коновальця, і виявилось, що його вбив кацап, котрий втерся в довіру, ніби він член якогось підпілля в совку. Як на мене, то гарний урок - ніколи не вірте кацапам, навіть якщо вони розповідають про те, як не люблять свою владу, і про те, що вони в опозиції, все одно - кацап, це ворог, і не заслуговує на жодну довіру.

пане ФакіТрусику,
для того, щоб вияснити щось для себе з історії
(хто такий українець, москаль, турок та поляк),

я би вам порадив забити на совкову історію,
у якій складніше розібратись, бо там була централізована влада,
відповідно їй було дуже легко переписувати історію
(прямо як зараз Путін переписує в Росії та Криму з Донецьком),

і трохи про козацькі часи почитати --
там було більше "дійових осіб" --
і внутрішні різновиди козаків,
і зовнішні -- і любимі вами москалі, і ляхи, і османи...
короче, то була не єдина вертикаль влади,
відповідно, "на місці і одразу" історію переписувати місцевим царькам тоді було важче, ніж у совок

пропоную далеко не ходити,
і трохи почитати вікі

https://uk.wikipedia.org/wiki/Українськ … ві_отамани

розумію, що і там може бути купа фейків, та точно впевнений,
що переважна більшість ситуацій "українець українця вдарив у спину"
канула в Лету, не була записана,
чи була загублена, і до нас не дійшла

правда, достатньо того, що і дійшло
(процитую тих декілька випадків, які одразу швиденько знайшлись за пару хв) --

https://uk.wikipedia.org/wiki/Северин_Наливайко

▼Прихований текст

Внаслідок невдалого для козаків Солоницького бою 1596 року угодовська частина козацької старшини організувала змову, підступно захопила С. Наливайка, М. Шаулу та інших керівників повстання. 28 травня (7 червня) 1596 року повстанці видали їх Станіславу Жолкевському. Незважаючи на обіцяну амністію для повстанців, Жолкевський наказав вирізати більшість козаків. Після тортур Северина Наливайка чвертовано[7] у Варшаві.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Михайлович_Сулима

▼Прихований текст

Був по-зрадницькому схоплений за сприяння старшини реєстрових козаків; за рішенням сейму гетьмана та декількох його сподвижників було страчено на центральній площі у Варшаві: відрубано голови, потім чвертовано, частини тіл були розвішені на міських мурах Варшави.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Яків_Острянин

▼Прихований текст

Убитий чугуївськими козаками під час заворушення зі старшиною[5].

https://uk.wikipedia.org/wiki/Самійло_Кішка

▼Прихований текст

Похід став для козаків тяжким, вони збунтувалися, також погрожували С. Кішці побиттям камінням. А. Стороженко припускає, що так могло статися[2].
Про подальшу діяльність Кішки і обставини смерті достовірних даних немає.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Дмитро_Гуня

▼Прихований текст

Розуміючи безперспективність подальшого опору, частина старшини вирішила почати переговори про здачу. Побоюючись зради, Гуня на чолі невеликого загону в ніч на 28 липня 1638 р. прорвався з оточеного табору на Запоріжжя.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Сава_Кононович

▼Прихований текст

Однак переяславські козаки схопили свого старшого і старшину й передали повстанцям[5]. Заарештованих, включаючи Кононовича, відвезли до Чигирина і стратили за постановою козацької ради як зрадників[6].

https://uk.wikipedia.org/wiki/Павло_Тетеря

▼Прихований текст

Ставши гетьманом, проводив політику на відрив України від Московії.

..

В 1663–1665 роках, як гетьман Правобережної України, брав участь у поході Яна II Казимира на Лівобережжя, а потім допомагав полякам на чолі зі Стефаном Чарнецьким і татарами боротися проти козацько-селянських повстань на Правобережжі. Зокрема, на початку 1665 року розбив Івана Сербина біля Умані (полковник загинув[18]).

Жорстокою розправою над Іваном Поповичем тільки озлобив суспільство[19].

https://uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Попо … полковник)

▼Прихований текст

Страта Поповича
Сам Тетеря провадив слідство над бунтівником.
...
Допит учасників повстання показав, що найбільшою небезпекою для гетьмана було те, що серед правобережної козацької старшини виявилося чимало прихильників І. Поповича. Сам П. Тетеря з гіркотою зазначав: «У нас між своїми більше зрадників ніж благонадійних і доброзичливих, більше схильних до того боку». Королівський резидент у війську Запорозькому С. Венславський наприкінці червня 1663 року в листі до короля підкреслив, що П. Тетеря тепер переконався, «…яка небезпека загрожує йому, коли піп, взятий в Паволочі, відкрив під час тортур, що багато зі старшини беруть участь у зраді проти нього»[12].

https://uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Богун

▼Прихований текст

1662 року кальницький полковник Богун був ув'язнений поляками і відправлений до Мальборка. Але на початку 1663 року його звільнив Ян II Казимир в обмін на участь у поході на Лівобережну Україну. Проте згодом Богуна звинуватили у зносинах з московитами і урядом Івана Брюховецького та розстріляли, ймовірно у Комані[10], 17 лютого 1664 року, за іншою версією — зі звичайної помсти за завдані ним поразки. Похований під Новгород-Сіверським.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Сірко

▼Прихований текст

Як політик часто змінював орієнтацію.

Виступав проти Івана Виговського, Юрія Хмельницького (якого колись підтримував проти Виговського) й Павла Тетері, яким закидав їх пропольську політику; однак, у цей же період був противником Москви.

Попри свою ворожість до османсько-татарського світу, довгий час підтримував гетьмана Петра Дорошенка, опісля зорганізованої ним страти Івана Брюховецького, як і запорожці, полишив гетьмана.

Після Андрусівського договору 1667 зайняв виразно антимосковську (й разом з тим антипольську) позицію, брав активну участь в повстанні супроти царату.

...

1672 року претендував на гетьманську булаву, що посварило його з новим гетьманом Іваном Самойловичем і московським урядом, який заслав його до Тобольська (мабуть, головно за підтримку Дорошенка й зв'язки зі Степаном Разіним).

По поверненні з московської неволі (1673 рік) до кінця життя залишився противником Москви й Самойловича, обстоюючи насамперед автономні інтереси Запорожжя й в ім'я їх встановлюючи зв'язки, то з Річчю Посполитою, то навіть з Османською імперією і Кримом.

...

1680 року спільно з донцями Сірко востаннє опустив свою переможну булаву в битві з ординцями. Повертаючись з походу, він дізнався про вбивство синів і дружини після чого занедужав і поїхав з Січі за 10 верст на свою пасіку в село Грушівка. У «Літописі» Самійла Величка написано: «…того ж літа, 1 серпня, преставився від цього життя в своїй пасіці Грушовці, похворівши певний час, славний кошовий отаман Іван Сірко… поховано його знаменито…

короч, якщо відпустити від себе ілюзію
"козаки -- то були такі шляхетні українські лицарі,
справжні патріоти, що боролись за незалежність своєї землі- України",

то ми побачимо -- загалом, кожен думав лише про себе, і крутився, як міг,
продавався, кому міг, і зраджував та вбивав того свого ближнього,
того українця, якого міг ...

Слава українцям!
і минулого, і теперішнього!

мені залишається висловити надію, що українці майбутнього
перестануть тотально зраджувати та вбивати один одного...

  логіка мені підказує, що без тотальних зрад українцями українців,
ніяка Московія, ніякі ляхи з османами
не могли би так загрожувати, і такого творити, як це було...

та і власний досвід мені говорить те ж самісіньке --
ще ні один москаль мені не влаштував струс мізків і по носі не надавав,
а від щирих-добрих-чесних-патріотів-братів українців я наполучав чимало...

наполучав тому, що
(змалечку був дрібним, фізично слабим та самим по собі, а також)
це якийсь
"поганий ген зради", і "так історично склалось" --

"бий своїх, щоб чужі боялись",
"три українці -- козацький/партизанський загін зі зрадником",
і так далі )

короче, отакі справи)

а ще є така теорія, що Скрябін закінчив життя в ДТП
тому, що в одному з останніх інтерв'ю
мав тверді горішки завити про факти того
"одні (воєнні) люди інших людей продавали на убой, як скотину" ...

( я ніде не стояв, свічку не тримав,
пруфів не буде, на слово не вірю,
та допускаю думку, що це все може бути правдою ...)

маю надію, що колись Факі, dot, koala та інші
"великі патріоти, готові обсирати та бити свого, щоб чужі боялись",
зрозуміють -- найбільший ворог України -- це самі українці...

без тотальних внутрішніх зрад ніякі зовнішні вороги,
реальні чи уявні, перемогти не можуть
(а ядерна зима -- то не перемога ...)

▼Дуже складниј випадок діареји

стосовно dot -- не знаю, що тут сказати,
скажу, що бачу --
колись він писав сучасною українською,
потім розпочав вставляти "англійські букви" (j і щось там ще),
і чим далі в ліс -- тим більше дров --
з часом його письмена стають все менш і менш зрозумілі,
останнім часом я його повідомлення взагалі вчитати не можу,
то прямо як німецька (людині, не знайомій з німецькою), дивишся --
краказябри-краказябри, опа, між ними знайоме слово, краказябри-краказябри, о, ще одне знайоме слово, краказябри-краказябри...