Ймовірно, непотрібне залізо тут у когось, може, і є. Але навіть щоб віднести його комусь кудись, очевидно, потрібна якась вагома причина. Можливі варіанти:
— Отримувач пожертви достатньо бідний і немічний, щоб це виглядало як турбота про нього. Якщо ви просто заробляєте мало (а хто заробляє багато?), це не спрацює, але якщо ви смертельно хворий, і ця гра трохи полегшить вам останні дні, або ж цей комп потрібен для навчання діткам у багатодітній родині (тільки нікому не кажіть, що вони просто гратимуть в ігри) — ну, можливо...
— Очікується, що отримувач пожертви готовий і сам поділитися чимось (можливо, колись пізніше, або такий обмін буде нерівноцінним — проте, це вже ближче до бартерного обміну чи речової каси взаємодопомоги).
— Річ не може знадобитися жертвувачеві навіть потенційно (напр., як резервний варіант, якщо основний комп вийде з ладу) й не може бути продана. Щось таке, що просто виносять з дому й ставлять біля сміттєвого баку — або дуже старе, або несправне — жертвують цю річ тільки тому, що це раціональніше, ніж просто її викинути. Тобто, доведеться або шпилити в ігри кінця 90-х під Win98, або вміти добре орудувати паяльником і розбиратися в комп'ютерній електроніці, або і те, й інше.
— Пожертва робиться під певний проект (який має сприйматись як соціально корисний — онлайн-бібліотека, озвучення фільмів, створення комп'ютерної гри з відкритим кодом, написання книги і т.п.). Дозвілля отримувача пожертви сюди не входить (хіба що як додаткова можливість у вільний від проекту час), усі вимоги мають відповідати реальним потребам для втілення проекту (зрозуміло, що для книги вистачить і старого мотлоху з Win98); крім того, отримувач пожертви має викликати достатньо довіри й якось підтвердити, що він справді може й буде цим займатись (звідки нам знати, що пожертвуване залізо не опиниться завтра на ринку чи не перетвориться на майнингову ферму?).
