Інтернет. 4G працює і показує навіть кращі цифри ніж вдома. Однак канал вужчий порівняно з ethernet, ну і трафік не безлімітний. Тож залишив заявку на підключення до ethernet - місцевий провайдер є. Спершу мені зателефонували пів року тому і я дізнався, що проводять по стовпах електрики, стовпів тоді ще не було. Тепер знову зателефонував і сказав, що стовпи вже є, можна продовжувати. Чекаю що буде далі.

Електрики ще нема, бо ще не приїхала бригада зробити остаточне підключення. Зате є генератор, тож потестити інтернет буде на чому. Щойно мені зателефонували і сказали що остаточно підключили електрику.

Будинку на ділянці нема, тож планується поки що лише телекомунікаційна шафка на стовпі, де буде розміщено віфі роутер (пізніше також з меш-ретранслятором в інший кінець ділянки, бо відстань суттєва і мабуть лише одного роутера буде недостатньо).

120 м.

Працювати там більш-менш повноцінно можу поки що лише у вечірній час.

Також нижче додаю запис природної вечірньої озвучки навколо.

В селі де живе моя мама, мобільний інтернет лайно - почепив антену для Інтертелекому і мав зносний інтернет спочатку за 5 грн на день, лише в ті дні, коли користувався, потім стало 7... а віднедавна аж 15 грн. Стало досить невигідно. Раніше приїжджав увечері і врубав, а тепер чекаю на 00:00, щоб не платити 15 грн за кілька годин роботи.

Тепер про інші "прєлєсті". Асфальт закінчується біля поворту на станцію, далі іде грунтовка деінде посипана гравієм. Про якість того афальту я теж мовчу. Медицина відсутня як клас. Раніше був ФАП, але його розформували, можливо, що з причин відсутності фельдшера... була фельдшерка, навіть якось колола мені діклофенак в дупу, коли прихватив поперек, але потім звалила у місто.

Роботи практично нема. Розваг нема. Молодь, що ще не звалила в місто, бухає.. не молодь тим більше.

З плюсів, те що є водопровід, а батя, царство йому небесне, був на всі руки і брався за все, зробив душ і туалет в хаті, каналізація у вигрібну яму. То оце стало трохи жити наче по-людськи.

В цілому доки молодий та здоровий і руки з правильного місця ростуть, можна в селі багато що зробити для свого комфорту, однак, здоров'я, як і життя, не вічне... Вже 4.5 роки, як батька не стало. В мене поперек вбитий, імовірно через оцю сидячу роботу дурнувату. Там роботи до чорта, а я вже її не можу робити, і мама вже по господарству ледь справляється... готуємось з дружиною цієї осени забрати до себе.

Ото таке життя в селі. Хоча сам я міський житель, народився і виріс у місті. Батьки були обоє з сіл, але оселилися у місті теж давно. А потім ото добровільно перебралися в село, щоб ближче до землі, бо дачі-огороди були завжди, а це витрати бензину і кожного разу рвати з усих сил робити роботу, щоб не приїздити двічі, не витрачати бензин. А так звичайно краще, коли встав раненько вийшов за фіртку і вже на огороді, попрацював до поки спека не настала, пішов у хату відпочивать... не треба нікуди їздити. Тільки пізно вони туди вже вибрались, не встигли й насолодитися тим життям, бо насправді їм таке життя подобалось.

А мені було як на дачу приїдеш, природа, пашки співають, букашки літають... ягоди, груші, яблука і т. д. Вже того не буде.

Кажу, що мобільний повне лайно... в кращому випадку edge бере... Якось забув вчасно поповнити Інтертелеком і посредночі мене відключило... Дзвонить, додому дружині, щоб повонила, куди? Опівночі? Врятував оцей тупезний інтернет від Київстару, розшарив на телефоні, і по кліку в півгодини, зміг залогінитись у Приват24 та поповнити Інтертелеком...

Здається, не хочуть наші мобільні оператори робити кругом однаково класне покриття. В містах є - от і радійте.

швидше за все їм то просто не є вигідним, бо це ж треба якусь чи то вежу будувати, чи то додаткове обладнання встановлювати, а для кого? для півтори людини, що живуть в селі?
Звісно, то не є ок, бо в Японії ціла електричка курсувала лише для однієї людини, але в нас не для людей все робиться, в нас все робиться для грошей.

Факт, - в селі в магазинах лише один з них продає цигарки, і там точно немає тих що ви палите.
+ І всі називають один одного по прізвищу й очікують що ти знаєш про кого в біса йдеться.

Ну в мене поруч два ресторани в селі, в одному з них точно роблять всяке з чудернацькими назвами. Але для мене особисто це далеко не головне в селі (якби в мене був трохи інший склад розуму із вимогами мати в кроковій доступності різні там "фрапе", то я би й не повертався з ментальної столичної чужини до рідного Львова). Ось сьогодні зібрав пів відра порічок і трохи вишень, причому свої власні (можна було зібрати більше, та за браком часу зібрав скільки встиг). Для вишень вже трохи запізно, тож вони вже зі зморшками, але на узвар підійде.

Це типове ставлення з боку людини, яка ще не зрозуміла смак життя в селі (для повної картини не забудьте класичне "до найближчого магазину півтора кілометри"). Там доступне зате свіже повітря, козяче молоко, чисте небо з зорями (спробуйте розгледіти сузір'я в місті зі смогом і вуличним освітленням), соковиті порічки на кущі, гамак, вогнище, намет...

І, як я вже згадував раніше, життя в селі не для всіх.

P.S.: І про "бикотеку" - життя в селі не обов'язково означає зливання з тамтешнім соціумом (хоча в моєму випадку я поки що не бачу погіршень у порівнянні з моїм непростим районом в місті).