Hm, perevaha sela to perevagno pryroda: xotc tut i buvajutj vsjaki zapaxy, ale to ne vidxody vid zavodiv, avt itd. A takog jakctco mova pro ljito, to speka mence tcutlyva. Tomu xto ljube pryrody, to jomu nepohano: moge poxodyty v ljisa, dodatkovym bonusom je jakesj ozertse.

I tak, v selax zazvytcaj pohanyj mob. zvjazok i internet. Perce ljikuje sja vidpovidnoju vyckoju, a druhe — opt voloknom.

Takog tut mence rozvah (np kinotseateriv), kramnytsj itd. Tak, tut mogutj buty kramnytsjy, jidaljnjy, ale to perevagno lajno.

Вам видніше, це ж ви переїхали з Миколаєва до Львова та можете порівняти ці міста на власному досвіді. А нє, здалося, ви агрументуєте свої слова дебільними кацапськими відосиками.

Нагадало про рагуля з іншої теми, який мав дуже гостру думку про інтернатуру в ІТ, однак виявилося, навіть приблизно не знав, що воно таке.

а вам сподобалося б працювати вахтером в гуртожитку, реалізували б свої таланти по оцінюванню невідомих вам людей, та вказуванню, що і як їм робити

Ну, живу в Києві. Цивілізація. Через стелю від мене — домашній майстер, що регулярно свердлить стіни. Через стіну від мене — наркобарига з двома відсидками. За вікном — поліція, звідки час від часу чути страшні крики, тому частіше вікна тримаю зачиненими... Зате тут є кав'ярні, хоча яка різниця — в 99% випадків каву я варю собі сам. Про озеленення міста дбають комунальники, завдяки чому ми маємо змогу дихати піском з викошених жовтих лисих газонів (які востаннє поливали, мабуть, ще за комуністів, та й то нерегулярно — зате косять і косять, дихайте, кияни, пісочком, Черновецький і Кличко вас люблять) і милуватися як не кущами омели, то недогризени кронами дерев.

Село? Мені, звиклому до життя в міській квартирі, з якої можу тижнями не виходити, вже складно було б пристосуватися до сільського життя. Хоча остання поїздка до батьків залишила позитивні враження: справжня густа зелена трава під ногами, і чи не в кожному дворі яскраві квітники біля воріт. Ми ще зайшли були до сусіда, він показав нам своє господарство — садок з персиками (які до клімату Черкащини не так щоб добре пристосовані — але в нього вони квітують; а він ще пробує вирощувати й зовсім екзотичні ківі та інжир...) та іншими фруктовими деревами, систему крапельного зрошування... Перевага села в тому, що ти більш-менш вільний на своїй території, і можеш упорядкувати її так, щоб це хоча б тобі самому подобалось, ну і щоб людям було показати не соромно.

Місто: всім тісно, люди намагаються не наступати одне одному на ноги й не втручатися в чужі справи, але по-тихому паскудити одне одному виходить дешевше, ніж робити якусь благородну справу для всіх. Твоя територія обмежується твоєю квартирою — решта тебе ніби як не стосується. Не всі це розуміють початково: дехто з новоселів пробує перетворити територію в себе під вікном на сад чи квітник, щось садить, поливає водою за власний рахунок. Але рано чи пізно прийде розуміння, що все марно: квіти вирвуть і витопчуть, дерева поламають, землю на їх місці перекопають екскаватором, і буде тільки лисий газон, на якому нічого ніколи не зеленіє, крім уніформи комунальника з мотокосою.

Придбав п'ять хвойних дерев, точніше замовив ще на початку літа, а почали розсилати саджанці лише тепер. Прийшли малесенькі рослинки, котрі треба доволі обережно посадити і потім ще обережніше ходити повз них щоб не затоптати. Так як сьогодні почався непоганий дощ, то просто вийняв з коробки і поклав як є під дерево, в більш погодній день буду садити.

Вибачайте, що лізу в вашу тему зі своїм... Тиждень тому забрав маму з села, хату продали... Прощавай село... назавжди.

Влітку то воно мабуть гарно так працювати, якщо погода гарна. А от незабаром глибока осінь з тривалими дощами.
То вже сумно буде погляд відводити від екрана. Бо вже не видно буде коня, та не чутно коників.

Поки що там нема жодного помешкання. Окрім вагончика для речей і намета. Тож із настанням дощів сільський офіс зачиняється до кращих часів.

Ні за які пристойні гроші.
За непристойні - подумав би, але мабуть все ж відмовив би.
Таке місце мені потрібне безроздільно з кимось ще. Щоб приїхати в будь-який момент і насолоджуватися життям.