Сьогодні пережив невеликий культурний шок, лютий флешбек з дев'яностих.
Понесло мене сьогодні десь о 12 дня в приватбанк зняти гроші. Банкомати видають лише [n] на добу, а мені потрібно було [m] (n<m). Зазвичай мені достатьньо [n], тому спілкуюся з додатком приват24 і банкоматами. А тут... це потрібно було знімати на відео і озвучувати гнусавими коментарями в стилі перекладів американських бойовиків на VHS касетах на початку дев'яностих.
По-перше, світло то вимикали то вмикали знову, якимось чудом я зняв суму [n] в банкоматі без пригод, а міг би попасти на вимкнення і потім чекати інкасації банкомата із зовсім непевним результатом. Не знаю чи така ситуація з електрикою вже звична, бо я мешкаю біля [певний стратегічний об'єкт] і тому світло переважно стабільне.
Поруч з відділенням - салон де дівки ходять робити "нохті" і біля нього - великий електричний генератор. Підходять бабусі і щось питають, здогадуюся що питають хто останній, однак через звук генератора не чую буквально ні слова, а притуляти своє вухо до губ бабусь не дозволяють карантин і здоровий ґлузд, тому просто прикладаю палець до вуха і хитаю головою.
В черзі до каси стоять також пенсіонери, котрі кричать не своїм голосом що до банкомату поруч не підуть, бо колись сестрі сусідки банкомат зажував картку і тому хочуть натомість спілкуватися з живою людиною.
Мабуть промину багато деталей про людей, котрі в черзі не дотримуються жодних карантинних дистанцій і такі інші нецікаві подробиці. Людей нарахував десь 20. Замість очікуваних 5 хвилин витратив добрих півтори години, бо черга наче одна спільна, але крім каси впускають людей до інших спеціалістів без черги. Замислився чи не варто свої потоки коштів що зараз розподіляються між приватом та [інший банк] перевести повністю в [інший банк].