Шрифти Чебаника непогано виглядають на обкладинці чи в заголовку, але читати суцільний текст таким почерком, мабуть, дещо складно, і справа, ІМНО, не в оригінальній будові літер (хоча це теж), а в декоративності більшості з його шрифтів. Щось Arial-подібне відшукати можна, але чогось на роль повсякденного книжкового шрифту з засічками я не побачив (можливо, «Софія Київська», якщо її трохи підрівняти). Щоб довести читання чебаниківкою до повного автоматизму, треба на чомусь попрактикуватися — самих заголовків для цього недостатньо, потрібен суцільний осмислений текст.
Якби щось подібне намагався просувати я, то, мабуть, зробив би серію шрифтів, у яких будова літер поступово змінювалась би від звичної до оригінальної, і використав би їх для книги, читаючи яку, можна було б поступово призвичаїтись до трансформації.