Я вірю, що серед депутатів є люди, які реально служать, але повірити що втрати серед депутатів підпорядковуються загальній статистиці серед війська мені складно. Справа навіть не в тому, що хтось там може скористатися адмінресурсом. Якщо його відкинути, то все одно мені складно уявити, що лікарі з ВЛК не вирізняють депутатів серед інших пацієнтів. Я бачив солдата з контузією, якому будо дуже погано, він розповідав, що його все одно пошлють воювати, а дрібних конузій в нього вже штук десять.

Ну то ЛГБТ не причетне. І ні чим зарадити не можемо.

Належність організаторки до ЛГБТ-руху може накладати певний відбиток на методи, які вона обирає. Успішне ведення війни потребує медійної тиші. Успішна робота ЛГБТ-руху в сучасних умовах майже завжди пов'язана з медійним галасом (навіть якщо рядові представники ЛГБТ часто воліють не афішувати свої особливості, ЛГБТ як суспільний рух спонукає їх до камінг-ауту — часи таємних гей-клубів давно минули і сприймаються як «темні віки» ЛГБТ). В умовах миру такий підхід чудово працює — як бачимо, в західному світі ЛГБТ успішно зайняв нішу квазірелігії, і зробити трансґендера речником/-цею ЗСУ для західних медій не здається поганою ідеєю. Хоча мислити як ЛГБТ-активіст, перебуваючи на полі бою (яким, фактично, є вся територія України) — цілком протилежне.

Отже, грали в рос. рулетку до отримання джекпоту.

Якщо цим органам було відомо про організацію цих заходів, вони могли оцінити ризики безпеки (як для учасників заходу, так і для цивільних та міста вцілому), могли скасувати захід чи перенести в більш безпечне місце (ну або забезпечити збиття балістичної ракети), але не зробили цього, то це теж злочинна бездіяльність. У випадку Чернігова, ситуація ускладнюється боротьбою за владу між центральною владою (представленою, зокрема, військовою адміністрацією) та місцевою, тож крові можна вимагати багато в кого. Місцева влада дозволу на захід не давала, але, схоже, від її згоди чи незгоди мало що залежить. Імовірно, СБУ теж залучена в цю міжусобицю на тлі війни — питання лише в тому, йдеться про її пряму відповідальність чи опосередковану вину.

Технічна відмінність між Черніговом та Харковом і Дніпром: метро, якого в Чернігові нема. Якщо, наприклад, київське метро використовувалось для певних публічних заходів в умовах війни, то подібну схему безпеки можливо застосувати і в інших містах зі станціями метрополітену на достатній глибині. Про технічні подробиці заходів у Харкові й Дніпрі мені нічого невідомо, але, можливо, це пояснює, чому в цих містах змогли уникнути того, що сталося в Чернігові. Драмтеатр — це десь як провести парад до Дня Незалежності, задля повної секретності, не на Хрещатику, а на Володимирській.

Порохоботське нутро підказує - проект "зелень" готували від початку каденції По.

Дещо нагадало: