Виходить, що так — читач повинен справді не знати іноземних мов, щоб друкувати переклад було вигідніше, ніж збільшувати наклад оригіналу (чи, там, збільшувати наклад російського перекладу, який може охопити ширший ринок, ніж український — собівартість друку одного великого накладу нижча, ніж кількох маленьких). Лише в цьому випадку вкладатися в переклад доцільно з суто економічних міркувань.

Це ви так і до комунізму в видавничій галузі дійдете. Ні, українську фахову літературу треба друкувати дуже вибірково й мацюпусінькими накладами, а кожен тонесенький примірничок продавати на аукціоні за стоп'ятсот мільйонів золотих гіней, як інкунабулу — тільки тоді українська видавнича галузь зможе впевнено стояти на ногах.

Якщо серйозно — все одно або якийсь комунізм виходить (якщо видавати її масово і в асортименті невідомо-чиїм коштом), або ж «культурні міркування» обмежаться поодинокими прикладами напівволонтерських проектів (що, власне, ми й спостерігаємо). А ось те, що в московитів ще з совка культивувалось погане володіння іноземними мовами як соціальна норма, якраз і робить російські переклади рентабельними, як би парадоксально це не звучало.

Не дійдуть, в більшості країн певні галузі перебувають на дотаціях і в комунізм не скочуються. А ідейно-важливі галузі просто природно призначені для дотацій.

Для підтримання в рентабельному стані їм і самої російської території вистачило б — союзні республіки вже йдуть як бонус. Для національних же республік у пізньому совку соціальною нормою стало отримання науково-технічної інформації несвоєю мовою, і, схоже, в постсовку ця норма тільки зміцнила свої позиції. Справді, початково цією несвоєю мовою була і досі лишається російська, але навіть якщо пряме протистояння з московитами і мотивує нас відмовитись від російської мови, ми не намагаємось вивільнитись від узвичаєного шаблону, коли рідна мова — це тільки для якоїсь шароварщини, а всі розумні розмови мають вестися на «мові цивілізованих людей», хіба що цивілізаційний центр змінився. Що простіше — організувати масовий переклад на українську, чи навчити всіх українців вільно розмовляти англійською? Наші совкуваті ліберали однозначно оберуть друге — бо це звичний для них шаблон «національна мова — другосортна».

Ну, так. Тут звичайний трикутник - гроші, волонтери і якість. Обирай будь-які два, а третім доведеться пожертвувати.

Гм.. Викопна книга, але досі на часі. ReAl усе правильно відповів.

Звісно, це лише кілька людей, але щоб стверджувати те, що ви стверджуєте треба мати якесь дослідження на руках. Плюс е-книги можуть не підходяти для вишів.

Нічого не заважає завантажити на торенти.
Це, звісно, якщо цікавить розвиток української мови, а не профіти грантожерів з видавництв.

У мене для таких випадків електронна книга. Не треба захаращувати квартиру, самі по собі вони компактні, а заряд тримає місяць. Плюс сучасні е-книги мають підсвітку, не треба зі свічкою тягатися.

Рекомендую.