У регіоні Сахель, на південному краю Сахари, десятиліттями намагалися зупинити опустелювання висадкою дерев, але більшість саджанців гинули через перегрітий і надто твердий ґрунт. Під сонцем поверхня землі буквально перетворювалася на щільну кірку, через яку дощова вода майже не проникала всередину та швидко випаровувалась.

У 2021 році екологи спробували інший підхід: у деградовану зону випустили приблизно 500 африканських шпороносних черепах, Centrochelys sulcata. Це найбільша сухопутна черепаха Африки й третя за розміром у світі; великі самці можуть важити понад 100 кг. Вид природно пристосований до життя в екстремально сухому кліматі Сахелю та південних окраїн Сахари.

Ключову роль зіграла їхня природна поведінка: черепахи риють довгі підземні тунелі та сховища, щоб переживати денну спеку. Деякі нори сягають приблизно 10–15 метрів у глибину. Під час риття вони ламають тверду ґрунтову кірку, а навколо входів у нори земля стає пухкішою й краще утримує вологу.

Після цього дощова вода почала проникати в ґрунт замість швидкого стікання чи випаровування. У вологіших ділянках почали проростати насіння трав і кущів, активізувалися комахи та мікроорганізми, а навколо нір сформувалися маленькі стабільні “острівці життя”. Через кілька років супутникові знімки вже показували помітні зелені плями серед піску.

Дослідники підкреслюють, що черепахи не “саджали дерева” напряму, вони працювали як “інженери екосистеми”, фізично змінюючи структуру ґрунту та запускаючи природне відновлення середовища без іригації, важкої техніки чи хімії.