Вкрадуть чи зламають.

Ще, звичайно, складність, коли доставка потрібна не до під'їзду, а до квартири (що, мабуть, більш затребувано). Якщо робот на колесах має мобільність на рівні інваліда на візку і, ймовірно, не може відчинити двері власноруч чи хоча б натиснути кнопку в ліфті, то двоногі кур'єри з м'яса тут поки що поза конкуренцією.

Різниця між ХІХ ст. і сучасністю полягає в тому, що багатомовність на українських землях під владою різних імперій була різною: у східняків до української додавалась російська, в галичан — польська й німецька, і т.д. — тобто, загальноукраїнської іноземної мови не було. А ще слід додати малодоступність освіти для населення: навіть якщо представник інтелігенції/духовенства/дрібної шляхти «образувався», прості селяни навколо нього нічим, окрім джерельної рідної мови, в побуті не користувались — український письменник міг орієнтуватись на їхню мову без ризику нахапатися суржику (власне, усна мова українських селян і була тоді основним джерелом знань з української мови). Не було також і радіо чи інтернету, що несли б ці іноземні мови в кожну сільську хату.

Тепер сучасність. Набір домінуючих іноземних мов скрізь один і той же: російська й англійська. Людину, що знає якусь із цих мов і не знає української, ви знайдете легко — як не на своїй вулиці, то на улюбленому сайті. Людину, що знає лише українську, ви не знайдете ніде.

РЅ В Лесі Українки російську мову пропустили, хоча в неї як освіченої представниці підросійської України російська була мовою освіти за замовчуванням. І навіть один вірш російською Леся за життя написала — на якійсь вечірці, щоб довести друзям, що для неї це не становить труднощів.

РРЅ Мова Сковороди — питання дискусійне. Якщо читати його тексти в оригіналі за правилами російської мови, то нічого специфічно українського ви там не помітите. Цілком можливо, що це і була російська, а українську фонетизацію його українські поціновувачі додали пост-фактум (а в сучасних шкільних підручниках узагалі переклад на сучасну літературну українську подають здебільшого).

Якийсь когнітивний дисонанс відчуваю, читаючи відповіді, та ще й з довгими тире, котрих абсолютно нема на клавіатурі. Таке враження шо людина просто задає котромусь з чатів прохання "я без руля, мабуть я не правий, однак дай варіанти відповіді шоб не довелося зізнатися у моїй неправоті".

Яким саме чином з'являються оті довгі тире, якщо не копіпастою з котрогось із "розумних" чатів?

Якщо б я хотів порозмовляти з ґпт чи з його аналогами - то зробив би це самостійно.

---
До суті розмови, тягнучи свою лінію, ви (очевидно за допомогою ґпт та його аналогів) пропонуєте відсіювати українських авторів за принципом вільного володіння іноземними мовами. Залишаючи примітив типу вєрки сєрдючки, розрахований на таку ж примітивну аудиторію. Або я не розумію куди веде ця аргументація.

Саморобна розкладка, зроблена мною за допомогою MS KLC, в яку я напхав додаткові символи пунктуації («—»§…), літери слов'янських і неслов'янських кирилиць, сучасні й історичні (ѣљўӥ), грецькі літери (αβγ), глаголицю (ⰀⰁⰂ), наголоси та інші діакритики і літери з ними (á а́ ô д͡ж), а також деякі інші символи (☿♈©). Користуюсь нею довше, ніж існує цей форум, вже не кажучи про ChatGPT.

Сердючка/Данилко — білінгв з явним перемиканням кодів між суржиком і російською (яка, схоже, і є в нього основною мовою), тому як зразок для літстандарту так само не годиться. У нашому поколінні українських монолінгвів нема, тож покращити літстандарт української мови в наш час неможливо. Погіршити — можна.

Скільки б мов не знав український письменник у ХІХ ст., йому було з ким звіритися — люди, що розмовляли лише незасміченою чистою українською й знали її досконало, були на кожному кроці. У наш час він зможе проконсультуватися хіба що з іншим знавцем кількох мов, чия українська мовна інтуїція так само розхитана.

Май нейм із Вова - теж щоб не могли вимовити, чи до А1 рівень ще припустимий?

Обов'язково потрібні саме такі, що курили за гаражами під час уроків іноземної мови? І тоді їхнє бачення буде особливо цінним, щоб на нього спиратися в питаннях збереження і розвитку укр. мови?

Ви це навмисне, щоб модератор викусив обговорення в ґетто-розділ?

Иии, ок потеоретизуймо. Таких саме не зустрічав, але скажімо один покійний вже диякон мав у "минулому житті" 5 ходок - це рахується як паралель?

Бо виходить інакше шо для золотого стандарту потрібні чомусь тупі, для котрих май нейм із Вова це лінгвістична стеля?

І тоді який саме механізм такого негативного відбору? Ну й думаю НЕ-вміння легше симулювати, тож потрібні якісь підступні тести, випробувальний період. Підспівав вірно іноземну пісню - вилетів геть з "роботи".

----

Добре, спробую серйозніше, хоча це трохи складно.
Умовний Іздрик, хоч не знаю багато про нього, чи підходить на роль стандарту? Наче сучасний, наче україномовний.

Тут вбачаю наступну складність.

Літератори - вони філологи. Тобто за 5 років просиджування штанів їм втовкмачували хоча б старослов'янську. А ше чув краєм вуха шо їздять на всілякі обміни, конкретно чув про Хорватію.

Ну а самоуків мало. І якшо саме це стандарт - самоук літератор без вищої освіти котрий не в змозі був оволодіти шкільним рівнем англійської, то я не знаю яку майбутню інтелектуальну еліту ми тут суто теоретично плекаємо.