Ніхто мене не любить, всі мене цураються,
Мабуть, піду хробачків їсти, хай не дивуються.
Довгих, коротеньких, товстих і худеньких,
Тих, що звиваються й повзають швиденько.
Відкушу голівку, висмокчу нутрощі, шкірку відкину,
І ніхто не знає, що я їх їм щодня без упину.
В'ються-в'ються, ой, в'ються, гей!
В'ються-в'ються!
В'ються-в'ються, ой, в'ються, гей!
В'ються-в'ються!
Зачекайте, щось мені недобре...
Схоже, я хробачків наївся занадто багато.
У мене є друзі, хоч іноді сваримось,
Та вже завтра ми знову помиримось.
Я знаю, що люблять мене, не всі мене ненавидять,
То, мабуть, не варто вже їсти хробаків.
Та цю пісню співати так весело й легко,
Вона піднімає настрій, хоч і трохи дивна!
Ніхто мене не любить, всі мене цураються,
Мабуть, піду хробачків їсти, хай не дивуються.
Довгих, коротеньких, товстих і худеньких,
Тих, що звиваються й повзають швиденько.
Відкушу голівку, висмокчу нутрощі, шкірку відкину,
І ніхто не знає, що я їх їм тричі на день без упину.
В'ються-в'ються, ой, в'ються, гей!
В'ються-в'ються!
В'ються-в'ються, ой, в'ються, гей!
В'ються-в'ються!