Re: Транслітерація букв українського алфавіту латиницею для CMS
Наступний крок спец шрифт, де диграфи би переходили в гарні лігатури. І великі в малі букви виглядали б однотипно а не так, як зараз в англійські Q I q чи G I g
Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Системи керування контентом → Транслітерація букв українського алфавіту латиницею для CMS
Наступний крок спец шрифт, де диграфи би переходили в гарні лігатури. І великі в малі букви виглядали б однотипно а не так, як зараз в англійські Q I q чи G I g
Якщо вже мова зайшла про нıс та нїс, непом'якшення виводиться з історичних голосних. Ця латинка передбачає можливість запису історичного Ы, що зберелося в лемків/русинів — але в русинських діалектах також збереглося історичне Ô (яке ще можуть позначати як ü), що якраз і дало те непом'якшуюче І в центральноукраїнських діалектах. Можна додати диграф oh для ô — тоді нıс можна передати як нôс, що в цій латинці матиме вигляд nohs.
Або ж можна писати в стилі желехівки, послідовно використовуючи Ї в ролі пом'якшуючого І й звичайне І в ролі непом'якшуючого: kyrpatyy nis, vin njis vantagz.
Наступний крок спец шрифт, де диграфи би переходили в гарні лігатури. І великі в малі букви виглядали б однотипно а не так, як зараз в англійські Q I q чи G I g
Я зробив навпаки: спершу сконструював латинку з 33 літер, що точно відповідають кириличним (Ш=Š, Я=Ä, Ь=ɪ і т.п.), а потім замінив додаткові літери диграфами (Š=SW, Ä=AW, ɪ=JW і т.д.). Для диграфоутворення виділив одну літеру W, яка більш ніде не використовується.
До речі, несхожість великих і малих — не баг латиниці, а фіча. Спеціалісти зі шрифтів тут частіше лають якраз кирилицю, де більшість малих являють собою зменшені копії великих, тому малих літер з виразними над- і підрядковими елементами дуже мало, оку нема за що зачепитись. Ще є т.зв. болгарська кирилиця, в якій намагаються відтворити латиничний підхід.
Тоді дітям приходиться вчити 2 набори літер.
Тоді дітям приходиться вчити 2 набори літер.
По факту 4, враховуючи друковані й писані. Але для інтенсивного розвитку мозку і цього мало — китайським і японським дітям оно доводиться ієрогліфи вчити, а потім їхні країни завалюють решту світу технологічними товарами.
Ok, todi tiljky liqatury dlja dyqrafiv.
Розвину свою думку. Проста система письма добра для переходу від масової неписьменності до масової грамотності. З іншого боку, подальших переваг така система особливо не дає — це просто дешева загальнодоступна початкова школа.
Складна система, щоб зробити її масовою, вимагає потужної шкільної системи — інакше грамотність замикається в елітних колах, а решта населення ледве може виборсатися з неписьменного стану, і прикладів таких країн зі складною системою письма й відсталим населенням предостатньо. Але якщо вдається зробити таке письмо масовим, то бонусом ми отримуємо систему освіти, яка придатна і для інших задач.
Крім того, ніхто не намагається навмисно ускладнити собі письмо. Переускладнені системи — це наслідок необхідності зберігати сумісність зі спадком минулих віків, з чого випливає, що цей спадок є. Або ж ускладнення таки відбувалось цілеспрямовано — як незручність для початківців заради зручності для просунутих користувачів. Систему з великими й малими літерами вчити важче, ніж чистий мінускул або маюскул, але вона дозволяє краще візуально структурувати текст. А виникла вона в умовах, коли в масовому використанні вже був і мінускул середньовічних манускриптів, і відроджуваний античний маюскул — велика й мала латиниця походять з письма різних епох. Приблизно так само сформувались і великі й малі грецькі літери, різниця між якими ще відчутніша.
А от кирилиця, що своєї античності не мала, такої історичної двоваріантності не виробила. Вірніше, двоваріантність виникла на межі старої кирилиці (устав/півустав/скоропис) і гражданської, стилізованої під латинські шрифти, але поєднати стару й нову кирилицю в єдиній системі ніхто не додумався. Концепцію двох регістрів літер ми перейняли, але відтворили її не зі своїх історичних джерел, а як стилізацію під чужі зразки. Власне, й болгарська кирилиця — це місцями така ж стилізація під латинку, тільки більш послідовно реалізована; втім, частина літер з кириличного курсиву, який вона наслідує, таки є нащадками старих скорописних форм.
Переускладненість як ознака історичного спадку в сучасній кирилиці майже відсутня. От якби пішла мода на реконструйований козацький скоропис чи, там, глаголицю, з цього б можна було зліпити щось достатньо складне й цікаве. Ⰰле þ ѧк їх ѕробити масоϑими...