Підтримка codepen до речі існує.

Ось так можна вставити таймер з codepen, змайстрований нашим Анатолієм

Так, просту табличку з маркдаун-розміткою можна зробити (але не знаю як зробити по кілька рядків в одній комірці):

Кожну зірочку екрановано, бо це типу як розмітка в маркдауні.

Підтримується майже усе, що є в Github markdown, окрім html, смайликів та чисто github-специфіки, типу конвертувати github issue в короткий лінк і т.д.

У гугла є свій JavaScript-рендерер, але рекомендується використовувати Angular Universal.

З коробки Angular v2+ не дружелюбний до SEO. Навіть гугл зараз на моєму сайті (Angular 4) бачить єдиний вміст з написом "завантаження..." на будь-якій сторінці.

Сам не користувався ще Angular Universal, але коли завершу писати основну функціональність свого проекту, то спробую.

В аутсорс-конторі попрацював два місяці і звільнився нафіг за власним бажанням.

Таких жорстких гівнокодерів не очікував зустріти в компанії, котра більше 10 років на західному ринку, і в котрої десь 300-500 людей персоналу.

Якщо коротко - гівнокодери мене намагались вчити як правильно гівнокодити.

Прикинте, тім лід (!) забороняє писати коментарі в коді, каже що код має бути "самоописним". Кажу - добре, погоджуюсь із самоописним кодом, але хіба його не можна доповнювати коментарями? - Ні не можна, каже, бо коментарі стають застарілими. - Жесть!

Тім лід допустив купу відхилень від різного роду конвеншинів, починаючи від "іменувати проперті й методи - з малої літери, класи, інтерфейси - з великої" і закінчуючи чисто ангуларівським "компоненти повинні закінчуватись на Component, сервіси на Service, директиви на Directive" і т.д.

Кажу їм - у вас же проект не консистентний, а мене питають - для чого тобі та консистентність. Уявляєте!?

Один із програмістів вважає, що запис типу object['property'] є більш естетичним, причому в даному випадку ніколи не потребується в проперті мати якісь спецсимволи, що не дозволені у літеральному записі object.property. Ще б нічого, коли б він сам цим користувався собі мовчки, а так каже щоб усі так писали. І тім лід такого роду "естетику" пропускав... до того моменту поки не прийшов я . Я усе навіг переписав під object.property, ще й пришлось переконувати тім ліда що використання такого варіанта є зручнішим і рефакторинг кращим...

На місці тестів у них бутафорія... І т.д.

Коротше жесть, хоча й платять досить пристойно й умови праці прекрасні.

Звільнився, бо іншого проекта у них на Angular v4+ не було. Не можу я терпіти гівнокодерів навіть за гарні гроші.

От вам і рев'ю кода, і досвідчені колеги, які щось начебто повинні навчити "фрілансера" (тобто мене), котрий вчився кодити на open source проектах на гітхабі.

tim, якщо не секрет, в якому діапазоні ви шукаєте собі ЗП? Ви це робите на стільки довго, що схоже ви шукаєте не там, або не те.

Ось такий код не пропускає TypeScript:

case A:
    smth=true;
case B: //fallthrough - тут продовжується попередній код!
case C: //fallthrough
    smth_else = true;
    break;
case D: 
    smth_other = false;
    break;

Погоджуюсь, що тут дуже легко заплутатись, я б такого точно не написав.

Стосовно поліморфізму, яким можна замінити switch-case, то я щось сходу так і не уявив що мається на увазі.

Уточнення: у моєму прикладі вище, код написано на TypeScript, а DownloadType має тип enum.

elektryk, не могли б ви хоча б коротко описати й показати в яких саме випадках можна зробити одне й теж за допомогою if/else та try/catch?

Ви знаєте переклад цих ключових слів з англійської? Якщо буквально перекласти ці слова на українську, то if/else виглядатиме приблизно так:

якщо (одне === іншому) {
  // виконати якусь дію в цьому блоці
} інакше {
  // виконати іншу дію
}

а try/catch так:

спробувати {
  // виконати якусь дію в цьому блоці
} зловити (помилку){
  консоль.записати(помилку)
}

Стосовно заміни в JavaScript switch/case на if/else, то до недавнього часу я завжди використовував if/else, до поки мені не прийшлось працювати в команді розробників і миритись з особливостями написання ними коду. Я побачив де можна дійсно зручніше використовувати switch/case:

// Setting availability of software groups.
switch (detail.DownloadType) {
    case DownloadType.Undefined:
        break;
    case DownloadType.Core:
    case DownloadType.Agent:
    case DownloadType.OfflineLinuxAgent:
        this.hasApplications = true;
        break;
    case DownloadType.LocalMountUtility:
    case DownloadType.DocRetrieverForSharePoint:
    case DownloadType.LinuxLiveDVD:
    case DownloadType.ApplianceRUU:
        this.hasUtilities = true;
        break;
    case DownloadType.AddOnForKaseya:
    case DownloadType.DataProtectionPlugin:
        this.hasPlugins = true;
        break;
    case DownloadType.AzureReplicationTargetUpdater:
        this.hasScripts = true;
        break;
}

Тобто switch/case зручно використовувати, коли є декілька варіантів умови для одного блоку.

Ви точно нічого не плутаєте? Мапінг між IP-адресою і назвою хоста - це вам не усі транзакції за усю історію, це на декілька порядків менше інформації... мені так інтуїтивно здається. Тому один DNS-сервер, швидше за все, знає про усі на світі зареєстровані домени та їхні відповідні адреси.

А ось ще одна стаття, її написав:

Він теж бачить багато спільного між системою біткойнів і фінансовою пірамідою.