Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Повідомлення користувача bebyk
місто Вухань
Який каламбур. 
Можливо у вашому колгоспі
Ви справді хочете, щоб вас сприймали як вірного нащадка радянських комісарів, що по хатах ходили та останню гнилу картоплю в людей забирали? Тоді частіше кажіть «калхоз». Бо що таке колгосп насправді? Ще одна панщина, в яку людей силою зганяла «партія робітників і селян». З селянина-українця зробили кріпака без паспорта й без права на землю, яку він мусив обробляти. В нього забирали все, щоб він завжди був другосортним бідняком — навіть за радянськими мірками, радянське село жило бідно, інше не дозволялося. А тоді ситенькі міщуки отак зневажливо на них «калхоз»... Питається, чиєї крові ви наглиталися, щоб бути від того селянина-колгоспника вищим?
(Я розумію, що ви не усвідомлювали змісту того, що щойно сказали. Надалі усвідомлюйте).
але навіть поросійщені етнічні українці з дитинства контактують з українською мовою. Наприклад, я міг би відкрити вам перли південної говірки, які чув і чую від бабусі та діда. Але рагулькам плювати на нюанси. Світ же ж чорно-білий.
Живучи в Києві, я, так чи інакше, контактую з російською постійно, в школі мав непогані оцінки з неї, та й зараз у мережі з росіянами спілкуюсь російською — не можна сказати, що російську мову я знаю значно гірше, ніж рідну українську. Але чи робить це мене достатньо компетентним, щоб стверджувати, що в російській мові нема того чи іншого слова? Насправді ні — навіть те, що я звик сприймати як махровий українізм, дуже часто трапляється в російських діалектах, просторіччі. Тому вчити росіян російській мові я не берусь. Хоча теж знаю її з дитинства.
По-друге, на відміну від вашого колгоспу, де мова не мінялася від часів Шевченка (якщо виключити російщення), ми творили цілі нові шари. Коли наша неформальна компанія переходила на українську, то ми мусили викручуватися, аби описати реалії міста й культурного середовища навколо. Не хочу зайвий раз термосити вашої селюцької пихи, але ми доклали до реального розвитку міської мови, без якої наша нація приречена. Отакі от "несправжні" українці.
Добре, ви творили цілі пласти української мови у відриві від решти українського середовища, і вважаєте їх достатньо українськими. А тоді приходить до вас такий же свіжоукраїнізований експерт зі словничком за три гривні і каже, що цього слова в українській мові нема, того нема, а тут правильно не так, а так... Що ви йому скажете й куди його пошлете? Ось приблизно так і я — різниця лише в тому, що засвоєні мною пласти мови творились не пару років у маленькій неформальній компанії, а дещо довше й на ширшому ареалі. Бо просто щоб знати, що в українській мові нема того чи іншого засобу, треба знати її взагалі всю — а цим не могли похвалитись ні я, ні ви, ні Шевченко, ні Грінченко. Я можу лише суб'єктивно сказати, що якесь слово не звучить як українське, або сприймається не так, як малось на увазі, або має певне стилістичне забарвлення, або якесь поєднання «ріже слух» — але це все моя суб'єктивна оцінка. Хтозна, може, десь у якомусь середовищі всі так говорять, і тамтешня мова все ще є повноцінною українською — просто мені такий варіант мови незнайомий. Замість того, щоб вишукувати, чого в українській мові нема (хоча насправді, можливо, нема лише в словничкові за три гривні), покажіть краще, що в ній є — це справді буде цікаво і корисно.
>Питається, чиєї крові ви наглиталися, щоб бути від того селянина-колгоспника вищим?
Мені байдуже, чи людина з міста, чи села. Але коли ви вважаєте, що говірка вашого села має якусь винятковість понад іншими, а ваше чуття мови (через фільтр говірки рідного села) - винятково правильна, то це виглядає по-містечковому безглуздо. А коли на мене така людина ще нападає, мовляв, я неправильний українець, то реагую відповідно - агресивно. І це ще я стримався. 
>Що ви йому скажете й куди його пошлете?
Відомо куди. До цієї статті.
Загалом, словникова українська - це зло. Моя українська переважно базується на розмовній і, звісно ж, класичній, зокрема на класичних перекладах Лукаша, Перепаді та ін.
>Живучи в Києві, я, так чи інакше, контактую з російською постійно,
Тут би я вас поправив. Те, що називають російською в Україні - переважно дегенеративний пролетарський піджин. Це я кажу й зі свого особистого досвіду. Російською від сили 5% розмовляє.
Я це дуже добре відчув, коли був давно фрілансив, і переклав якимось пітерським євреям текст російською. Вони його забракували, сказали, що неправильний, що його в расії не зрозуміють, бла-бла-бла. Я звісно послав їх нах*й і розпочав диспут. Але відтоді з кацапською не працював.
Ось добрий відос щодо "російської" в Україні.
>покажіть краще, що в ній є — це справді буде цікаво і корисно
Я вам забороняю свої вірші та оповіді читати чи шо?
Франко - так Франко. 
Декадент
(В.Щуратові)
Я декадент? Се новина для мене!
Ти взяв один з мого життя момент,
І слово темне підшукав та вчене,
І Русі возвістив: «Ось декадент!»
Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга –
Се лиш тому, що склалось так життя.
Та є в ній, брате мій, ще нута друга:
Надія, воля, радісне чуття.
Я не люблю безпредметно тужити
Ні шуму в власних слухати вухах;
Поки живий, я хочу справді жити,
А боротьби життя мені не страх.
Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,
Не раз і прів, і мерз я, і охрип,
Та ще ж оскомини хронічної не маю,
Катар кишок до мене не прилип.
Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
Я з п’ющими за пліт не виливаю,
З їдцями їм, для бійки маю бук,
На празнику життя не позіваю,
Та в бідності не опускаю рук.
Не паразит я, що дуріє з жиру,
Що в будні тільки й дума про процент,
А для пісень на «шрррум» настроїть ліру.
Який же я у біса декадент?bebyk
Тоді поясніть мені, чому більшість людей в найменш поросійщеному регіоні Україні розмовляють як рагулі? Зі всякими "понєв", "хорошо" тощо. Не схоже на нормальну українську мову.
Ота "більшість" залежить від того, яке ваше коло оточення ) Справді, випускники ПТУ (котрі стали нещодавно називати модним словом "коледж") цілком послуговуються такими словами, пацани що навприсядки гризуть сємки біля під'їзду - теж запросто. Тож пропоную замислитися, з ким ви спілкуєтеся і навіщо )
Наприклад, працівники IT-компаній, де я працював.
Я жодним чином не хочу наговорювати на галичан. Я це надав як аргумент, що не завжди українська з дитинства дає хороше відчуття мови.
"На українській мові" - одна з таких меж.
Ні. Просто менш вживаний у літературній мові варіант. Можливо, з дещо розмовним відтінком, але в деяких випадках це найприродніший варіант з усіх можливих, тому повністю виводити його з літературної мови — вже пуризм і гіперкорекція.
Тоді поясніть мені, чому більшість людей в найменш поросійщеному регіоні Україні розмовляють як рагулі? Зі всякими "понєв", "хорошо" тощо. Не схоже на нормальну українську мову.
Схиляюсь до думки, що «непоросійщеність» західного регіону порівняно з центром — значною мірою, міф. Щоб говорити гарною українською мовою, треба працювати над цим, де б ти не жив — з російською мовою через освіту та медійний простір проконтактувала вся Україна, плюс, можливо, деякої «рагульськості» додає тамтешній діалект (до чого, втім, можна ставитись по-різному). З іншого боку, коли і говориш українською все життя, і змалку книжки на ній же читаєш, і підтримуєш її на рівні, близькому до літературної, це відкриває мову під дещо кращим кутом, ніж коли просто вивчив літературну норму з підручників — бо вже маєш мовну інтуїцію й можеш бачити відтінки там, де в підручнику лише чорне та біле, вже можеш сперечатися з сухими спрощеними формулами зі словників та підручників, бо в тобі повноцінно живе та мова, з якої мовознавці писали свої правила та узагальнення... Звичайно, якщо хтось інший вивчив українську як другу мову і зміг довести її до високого рівня, я можу лише порадіти за нього — просто це не той випадок, коли я міг би дізнатись від нього про свою рідну мову щось таке, чого досі не знаю.
Галицький діалект мені подобається, річ не в тім.
Можливо у вашому колгоспі такого не знають, але навіть поросійщені етнічні українці з дитинства контактують з українською мовою. Наприклад, я міг би відкрити вам перли південної говірки, які чув і чую від бабусі та діда. Але рагулькам плювати на нюанси. Світ же ж чорно-білий.
По-друге, на відміну від вашого колгоспу, де мова не мінялася від часів Шевченка (якщо виключити російщення), ми творили цілі нові шари. Коли наша неформальна компанія переходила на українську, то ми мусили викручуватися, аби описати реалії міста й культурного середовища навколо. Не хочу зайвий раз термосити вашої селюцької пихи, але ми доклали до реального розвитку міської мови, без якої наша нація приречена. Отакі от "несправжні" українці. 
bebyk написав:P.Y. написав:Тобто, боротьба з прийменником «по» вас ще не охопила — бо деякі борці за чистоту стверджують, що правильно тільки «позаду телефону» «за телефоном» (а отже, й «за скайпом»?).
Я не борюся за чистоту мови. Лише не люблю, коли дилетанти думають, що вони розуміються на темі. Інші люди як люди, адекватно відреагували на аргументи. А ви все вперто розказуєте про те, в чому не тямите. Удачі)
Бачите, проблема в тому, що думка людини (хай навіть і дипломованого філолога), яка вперше заговорила українською мовою у вже свідомому віці, буде для мене завжди думкою ну не те що дилетанта, а... Як би ви характеризували ставлення корінного англійця до української вчительки англійської мови? Ось десь приблизно так само.
Тоді поясніть мені, чому більшість людей в найменш поросійщеному регіоні Україні розмовляють як рагулі? Зі всякими "понєв", "хорошо" тощо. Не схоже на нормальну українську мову.
Я сам не люблю філолохів-пуристів, які створюють штучні норми і ставляться до нашої мови як до чужої. Але є й певні межі освіченості. Рагуль не читає файних українських книжок, а дивиться умовний квартал - таку й мову має. "На українській мові" - одна з таких меж.
А сам я не філолох. Я 10 років у літературі. Публікований автор, отримав хороший відгук від Прохаська, до речі, за мовний стиль.
Зазвичай ми, українці, кажемо, "говорити по скайпу". Так само як по телефону.
Тобто, боротьба з прийменником «по» вас ще не охопила — бо деякі борці за чистоту стверджують, що правильно тільки «позаду телефону» «за телефоном» (а отже, й «за скайпом»?).
Я не борюся за чистоту мови. Лише не люблю, коли дилетанти думають, що вони розуміються на темі. Інші люди як люди, адекватно відреагували на аргументи. А ви все вперто розказуєте про те, в чому не тямите. Удачі)
Основний економiчний леймотив ur_naz та його команди
▼Прихований текст
Порошенко в певному сенсі житиме вічно - бо вже ввійшов в історію як гідний діяч.
bebyk написав:P.Y. написав:«я розмовляю путунхуа» звучить так само неоковирно
Добре звучить.
Особливо якщо людина путунхуа часом розмовляє skype™.
(І це ще добре, що ми не додумались назапозичувати незмінюваних дієслів, бо тоді б узагалі «людина скайп путунхуа з замовником»).
Зазвичай ми, українці, кажемо, "говорити по скайпу". Так само як по телефону.
Чи, скажімо, переписувалися по скайпу/у скайпі.
Щодо путунхуа, невідмінювані іменники направду невластиві нашій мові (пальто-пальта, метро-метра), на відміну від кацапської. Тому в вашому реченні радше сказали би "путунхуаською":
"Особливо коли людина путунхуаською часом говорить по скайпу."
Особливо - така дурна калька з кацапського "особєнна". Але нехай вже.
bebyk написав:P.Y. написав:«я розмовляю путунхуа» звучить так само неоковирно
Добре звучить.
Також адекватна форма: говорити по-українськи (по-путунхуаському).
Але форму з "на" вживають лише рагулі-неосвіченки, або російськомовні.
А от якраз у надуживанні «говорити по-...ськи» для позначення мови вчувається калькування російської моделі. Українській мові конструкції «по-...ськи», «по-...ському», звісно, теж властиві, але, на відміну від російської, вказують не так на назву мови, як на характеристику дії (зокрема, мовлення) загалом. Тобто, скажімо, можна «говорити англійською мовою по-українськи (чемно, привітно, щиро)» — «по-українськи» тут не вказує на українську мову взагалі.
Даруйте, більше маю довіри до знань Рябчука, ніж ноунейма з форуму.
дурний кацап дурним кацапом, але на майдані активно обсирав малоросів, та був проти рашки
але я погоджуюсь, кацапи непотрібні
Поки він не заговорив про мову, я нічого проти нього не мав, навіть підписався на ютуп-канал його. Але кацапи завжди викривають себе на питанні української мови.
bebyk написав:VTrim написав:Топимо всі за 5.10
Спершу гляньте це.
▼Прихований текстЯ бачив це.
Ні, він не дурний кацап , просто мислить іншими категоріями, не печерними уявленнями приславутого шароварного націоналізму, а з точки зору багатства, а вже на його фоні нації.Можна не погоджуватись з тим, що він говорить, але багато в чому правий.
"іншими категоріями" - Категоріями бариги з рагулячого базару [чи в найкращому випадку коуча-лохотронера]? Чим вони ліпші ліпші за звитяжний донцовізм? (Котрий, до речі, теж за капіталізм і особисту економічну ініціативу.)
"приславутий" - а добре володіти рідною мовою - це теж печерний націоналізм? Чи загальна освіченість, як у здорових людей без комплексу меншовартості?
Пожар
Блакитну плахту неба передер
нараз, мов тишу грім, червоний серп;
мов з ран, булькоче кров огню зі щерб.
В повітрі пах припалений чабер.
Даремно воду ллють з криниць й озер.
Вогонь над голови пузаті верб
підносить косу полум’я, свій герб,
як віяло з рудочервоних пер.
Стрункою шиєю верх стін і брам
хитає в сторону праву та ліву
з жагою дикою; його жарким устам
кривавим віддиху безмежжя треба.
Та іскрами жбурляє в хмари з гніву,
що сам не може підпалити неба. Богдан-Ігор Антонич
Пропоную скидати в тему улюблені українські вірші.
Почну.
Сідоглавому
Ти, брате, любиш Русь,
Я ж не люблю, сарака!
Ти, брате, патріот,
А я собі собака.
Ти, брате, любиш Русь,
Як хліб і кусень сала, –
Я ж гавкаю раз в раз,
Щоби вона не спала.
Ти, брате, любиш Русь,
Як любиш добре пиво, –
Я ж не люблю, як жнець
Не любить спеки в жниво.
Ти, брате, любиш Русь,
За те, що гарно вбрана,
Я ж не люблю, як раб
Не любить свого пана.
Бо твій патріотизм –
Празнична одежина,
А мій – то труд важкий,
Гарячка невдержима.
Ти любиш в ній князів,
Гетьмання, панування, –
Мене ж болить її
Відвічнеє страждання.
Ти любиш Русь, за те
Тобі і честь, і шана,
У мене ж тая Русь –
Кривава в серці рана.
Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, –
Я ж не люблю її
З надмірної любови. Іван Франко
bebyk написав:Також адекватна форма: говорити по-українськи (по-путунхуаському).
як на мене, це калька з російської, мені вона звучить якось не дуже
Аж ніяк. Це може простацька форма, але не кацапська.
Заґуґліть "говорити по-українськи", там вам будуть і приклади з літератури, і витребеньки філолохів, і мені от ДДҐ підкинув статейку Рябчука, котрий, далебі, тямить як говорити по-нашому.
«я розмовляю путунхуа» звучить так само неоковирно
Добре звучить.
Також адекватна форма: говорити по-українськи (по-путунхуаському).
Але форму з "на" вживають лише рагулі-неосвіченки, або російськомовні.
По темі: прокачувати макіавелізм.
Розмовляю, до речі, на 5 мовах, в том числе и на русском.
Ну, з українською, бачу, ви ще на рівні школяра-першокласника.
Бо розмовляють 5-ма мовами.
А я скажу, чому ви погано знаєте нашу мову. Бо в глибині душі ви переконані, що це "всєго лішь нарєчіє" і "хулі там учіть". А на практиці... в нас підлога країни.