1 Востаннє редагувалося frz (31.10.2021 22:38:41)

Тема: pan dot і joho abetka

Zaproshuju v ciu temu pana dot'a z proxanniam rozpovisty pro svoju abetku, a takozh vsix reshta bazhajuchyx.
Jak same pryjshly do vysnovku, scho pysaty neobxidno same tak jak pyshete? Jaki pravyla? Jak same vykorystovuvaty spec. symvoly? Takozh, jakscho ce vidpovidaje vashym bazhanniam, rozkazhit' pro svij background (mozhlyvo, vy inozemec' ukrajins'koho poxodzhennia).

vid sebe pro latynku

Ja kolys' korystuvavsia telefonom de ne bulo kyrylyci, ce buv Alcatel (tochnu model' ne pryhaduju). Todi sche ne bulo sensornyx ekraniv. A v taryfi Ace (prepaid) vid operatora Kyivstar smsky buly cilkom bezkoshtovnymy. A pary v univeri buly nudni (napryklad, ekonomistam vparyly predmet "Fizychna ta kolojidna ximija"). Tozh chasu bulo bahac'ko. Kvintesencijeju mojeji istoriji bude te, scho ja vyhrav pershe misce z shvydkisnoho naboru sms v miscevomu komp'juternomu klubi, pryzom buly kupony za jaki mozhna bulo prydbaty pizzu (ne pryhaduju skil'ky porcij, odnak tochno bil'she nizh try plius napoji), vona bula ne duzhe smachnoju, odnak na sharu.

2

Re: pan dot і joho abetka

Основне в нього, що варто вивчити
C - ш, ts - ц, tc - ч

3 Востаннє редагувалося ch0r_t (01.11.2021 09:06:31)

Re: pan dot і joho abetka

Vo_Vik написав:

Основне в нього, що варто вивчити
C - ш, ts - ц, tc - ч

Основне в нього, що варто знати, — це те що йому потрібна інтервенція спеціалістів як і втручання родичів та друзів. Коли є такі що мають якесь діло до нього. Бо тому пану явно, з часом, не кращає.

4 Востаннє редагувалося dot (01.11.2021 09:47:54)

Re: pan dot і joho abetka

Pevnu tcastynu opysu abetky i dekotryx pravyl mogna znajty tut. Tam je i perekladatc.

Jak same pryjshly do vysnovku, scho pysaty neobxidno same tak jak pyshete?

Svojoho tcasu buv ofisnym menedgerom, tomu mav dostupy do rignyx obtcysljuvatciv, de tcasto bula vidsutnja ukrajynsjka, ale prysutnja moskovsjka. Takog mav troʼ spetsifitcnu domacnju klavijaturu, bo druha zlamala sja, de ґ bula na mistsji tcy porutc menja, a qravis, a otge apostrof v pravomu botsji. Vid sebe pomityv, ge ґ takog moge buty ljivorutc vid я abo pravorutc vid ї. Zjvisno, mogna ctce napysaty za dopomohoju Alt Gr, ale na smartji tse zagym, a otge dectco dodatkovyj zagym, ctco vge troʼ bisyv mene, a slovnyky ja vsjudy vymykaju, tomu pro avtokorektsiju zabuvajmo, ta i ne pravyljno tse.

Takog mogna zaznatcyty, ge dekotri proqramy ne vidhukujutj sja na horjatci klavicy, jakctco majec rozkladku vidminnu vid zvytcnoji qwerty, dlja prykladu xiba ctco zhadaju vim, sublime text, kitty itd. Zjvisno, mogna jyx pidvlactuvaty, ale menji ljinjky. Ctcosj podibne z cryftamy — kirilytsja abo latinytsja z dopomignymy znakamy duge pohanoho vyhljadu abo bez pidtrymky. Napryklad vidomyj Medijum tomu pryklad. Dosji pryhaduju, jak do mene zvertav sja xtosj z Azijy, vin skopijuvav mij tekst zadlja tsitaty i, zjvisno, konvertnulo sja v pivcyrynku — kyrylytsja bula tak sobi, ale moje sertse potcalo boljity, koly ja pobatcyv jak tam vidobrageni ukrajynsjki znaky — hetj pohano.

Tog v pidsumku menji potrjibna bula tcysta qwerty latinka, tomu spets-simboliv nemaje. Xotca svojoho tcasu pysav z nymy, a same takym tcynom: tc → č, ts → š, dz → ž i dg → ǧ. Ale ja na dosjvidji svojomu i tcugomu piznav, ge ljudy radce pysaty jmutj dvo- i biljce znakiv, anjig z spets — mogete zvernuty uvahu na tu g anqlijsjku abo poljsjku.

Jaki pravyla?

D. Vo_Vik osnovne vge zaznatcyv, ja xiba ctco by ctce dodav: ґ → q, ж → g. Dalji prosto porady i zauvahy:

  • Hubni mpbfv i zadnji qkxh zavgdy tverdi, tomu pislja nyx j zavgdy pryholosnyj, a pislja recty — jak znak pomjakcennja. Jakctco prjam kontce treba vidrjignyty, to pomig nymy stavymo defis: n-j, xotca ja radgu zapysuvaty po-staromu — stavyty mig nymy i: Kasijaniv, milijon, zijisty itd. Koly ctco, po novomu i za tcynnym pravopysom to stavyty mjakyj znak: Kasjjaniv, miljjon  itd; a dlja pytomyx ukrajynsjkyx — apostrof.

  • Podovgennja afrikativ vidbuvaje sja dodavannjem druhoji bukvy: tsts → tss, tctc → tcc itd.

  • Afrikaty, jak i v xorvatsjkij tcy tcesjkij, zalycajutj sja v abrevijaturax: PTSU (Pravoslavna Tserkva Ukrajyny).

Natce tak, xotca ja ctce mogu vykorystovuvaty ctce dekotri svoji:

  • Za sxidnymy hovirkamy, tobto zamistj platcu (vid platyty) → platju.

  • Ne djilyty na mjaki i tverdi qrupy: krajyna zamistj krajina, bo dolyna; synjyj (zamistj synij), bo tcervonyj.

  • Rozrignjaty «tverdu» i «mjaku» i — na mistsjax «mjakoho» jitja pysaty ji zamistj i — njis (vid nesty) proty nis (vid nosa), jakctco dijakritikoju, to ě.

  • Vidkyduvaty perexid jo → je: Kyjiv → Kyjova (zamistj Kyjeva), kintsem → kintsjom, sontsesjajnyj → sontsjosjajnyj itd.

jakscho ce vidpovidaje vashym bazhanniam, rozkazhit' pro svij background (mozhlyvo, vy inozemec' ukrajins'koho poxodzhennia).

Nitcoho takoho, bo rodyv sja, vyris i perevagno gyju v Kyjovi.

Подякували: bebyk1

5

Re: pan dot і joho abetka

Чи багато знаєте україномовних киян, що кажуть «жию», використовують «же» замість «що» і т.п.?
Зрештою, й «родився» спершу викликає асоціації з рос. «родился», а вже потім з галицькою екзотикою — це Київ, тут русизми є більш очікуваними, ніж випадково схожий на них віддалений діалект, а робити інтелігентне обличчя з суржиком на вустах — нетипово для киянина (хтось не переймається мовним питанням і просто шпарить на суржику, хтось свідомо обирає українську й обходить суржик за кілометр, уникаючи й псевдосуржикових діалектизмів; можливе навіть свідоме вклинювання суржику в літературну українську в рамках якоїсь фрикоідеї, але от «суржикове невідання», як у львів'ян, у Києві неможливе).
Або Ваш бекґраунд не обмежується Києвом (наприклад, літо проводили в селі в якійсь із західних областей, де справді так говорять), або просто намагаєтесь замаскувати російськомовність у реалі (що для Києва теж доволі типово) несвоїм діалектом.

«Платю», «ходю», «носю» — це, в першу чергу, Поділля (що незовсім Схід). Східніше це явище зникає на Наддніпрянщині (середньонаддніпрянський варіант здебільшого ідентичний літературному — втім, форми на -ю тут теж на слуху), хоча такі форми поширилися в степовому говорі. За Слобожанщину не скажу — ймовірно, теж подекуди так говорять, хоча там більш характерна риса — «ходе», «робе», «носе» в третій особі однини.

6

Re: pan dot і joho abetka

А ВЗагалІ, ЯКщО вАШа МЕТа — ЗРОБиТИ ТАК, ЩОБ у СПВРОзМОВНИКА бОЛІЛИ ОЧІ, ТО ЦЕ ЛЕгкО дОсЯгАЄтЬсЯ Й ЗаСОБАмИ КИРИЛИЦІ.

Подякували: ch0r_t, flatliner, Chemist-i3

7

Re: pan dot і joho abetka

Але от що найбільше дратує в таких латиницефілів — це те, що потяг до мовних експериментів поширюється в них лише на українську мову. Якщо російська, то вони пишуть правильною літературною російською (а не латиницею з елементами «чудище вобло, стозевно и лаяй»). Якщо англійська — то звичайна сучасна англійська (а не суміш ебоніка зі староанглійською, і все це єврейським письмом). Якщо японська — то звичайна сучасна японська катакана/хірагана/кандзі (в гіршому випадку, ромадзі, але ж не хочеться бути тупим ґайдзином...) — ні тобі спроб пристосувати корейське письмо до японської, ні тобі суміші окінавської з айнською. Якщо польська чи ще якась західнослов'янська — звісно, старанно її вивчають, далі стандартної орфографії не лізуть, якусь свою мову на її основі сконструювати не намагаються. А от українську в ролі піддослідного кролика використовувати можна. Складається враження, що це така глибоко закопана українофобія, в якій вони бояться зізнатися, можливо навіть, і собі. Як інакше пояснити, що будь-яка мова світу влаштовує їх у звичному вигляді — крім української?

Подякували: /KIT\1

8 Востаннє редагувалося dot (01.11.2021 18:13:21)

Re: pan dot і joho abetka

Z mojoho vidpysu natce duge zrozumilo, ge je ne vykorystovuju zvytcnu movu, a dectco unormovanu, tomu gyju zamistj gyvu, kotre, sxoge, zijavylo sja tcerez upodobu z gyvyj, jak podibne vidbulo sja z buty. Porivnjaj z myty → myju, same tomu pysju takog pyju (pak je pyjak), lyju zamistj bju i llju.

Зрештою, й «родився» спершу викликає асоціації з рос. «родился»

A urodyny z urodinoju (vypr., spercu napysav urodoju), ehe. Zalyc svoji zbotcennja tcy asosijatsijy pry sobi.

«Платю», «ходю», «носю» — це, в першу чергу, Поділля (що незовсім Схід). хоча такі форми поширилися в степовому говорі.

Jaskravyj pryklad jak pidnasraty, ale oberegno taky vyznaty. Bo taku rozlohistj ledj ne v odyn abzats ne duge rozumiju.

Але от що найбільше дратує в таких латиницефілів — це те, що потяг до мовних експериментів поширюється в них лише на українську мову.

Treba ctce raz pidnasraty i rozpysaty jakusj majatcnju pid rozumnyj vyhljad. Menji zdavalo sja, ge tut vsjo otcovydno — ukrajynsjka je ridnoju movoju, tomu perevagno robjatj — jaka nespodjivanka! — pid ridnu movu. Aby robyty ctce odne pysjmo pid hyncu movu, to treba, em, vyvtcyty vidpovidnu movu, prytcomu dobre, bo moja g latinka pid Ukrajynsjku ne pidijde nijak do Moskovsjkoji, Anqlijsjkoji, Japonsjkoji itd.

Mogu tut tebe poraduvaty ctconajmence tcotyrytci, bo ja pryxyljnyk:

  1. Tcystoji Anqlijsjkoji.

  2. Perevesty na pysjmo Ca.

  3. Unormuvannj, np. ja tcasto pry nahodji pysju nepravyljni djijoslova jak pravyljni: wrote → writed, abo zaminjuju gh i ph na f za vymovoju.

  4. Ne vgyvaty moskovsjku vzahalji, navitj ne pamjataju, koly vostannje pysav; volosne, tcerez tsju prytcynu ja jakosj nactoxnuv sja na Replace.

9 Востаннє редагувалося dot (01.11.2021 18:36:31)

Re: pan dot і joho abetka

ні тобі спроб пристосувати корейське письмо до японської

Jak ne dyvno, ale ja pro tsjoho dumav, same tomu troʼ vyvtcyv Korejsjku abetku. Ale otrymav takoho vysnovka: krasce stvoryty okremoho pysjma abo tcutlyvo zjminyty xiraqanu. Tcomu? Fonetika duge rigne sja — ne lyce zvuky, a i «zakony». Zaznatcu, ge vidkryv pry tsjomu dekotri vady samoji Korejsjkoji, ale menji ljinky vljizaty v tu movu ta i nemaje zajmavostjy.

Tomu ja by zrobyv okremu abetku, de ± odyn zvuk = odyn znak, a takog sklad formuje sja v odnoho znaka, tobto vsjo jak ± v Korejskij. Otge k v ka, ku maje odyn simbol. Tak, ch, sh, hy i j teg maty jmutj okremyx svojyx znakiv. Ale zberehty znatcky «dzvinkostjy» (tam je odzvintcennja v pevnyx vypadkax), tomu g maty jme znaka k, takog dodaty znaky «dovhostjy» i toniv.

Ale z mene cryftorib takyj sobi. Same tomu ja obrav latinku, a ne hetj jakohosj svojoho pysjma, bo vona dostupna, pro ctco vge kazav.

Подякували: leofun011

10

Re: pan dot і joho abetka

A urodyny z urodinoju

Тут не так, бо значення розходяться — як і в випадку «урода»/«урод».
З «родився» трохи інша ситуація: західноукраїнське слово функціонально повністю відповідає російському, тому неможливо вгадати, це в людини західний діалект чи місцевий суржик (в місцевій чистій українській — «народився», тому «родився» логічніше списати на вплив російської).

Jaskravyj pryklad jak pidnasraty, ale oberegno taky vyznaty. Bo taku rozlohistj ledj ne v odyn abzats ne duge rozumiju.

Ну дивіться, основний регіон «ходю», де воно сприймається нейтрально — це, в першу чергу, Поділля (діалект якого вважається західним, попри історичне зближення з Правобережжям). Степ — в принципі, теж, але треба враховувати, що це переселенські говірки, тому картина досить нерівномірна — дивлячись звідки походить конкретна група носіїв. Якщо ж ми говоримо про найближчі до Києва регіони, то тут «ходю» сприймається як ніби й знайоме, але дещо маргінальне — нема такого, щоб усі так говорили, ніби так і треба, хоча дехто справді говорить. Тобто, носії «ходю» тут перебувають у меншості, для більшості ж це «неправильна» або «дитяча» мова.

Perevesty na pysjmo Ca.

Unormuvannj, np. ja tcasto pry nahodji pysju nepravyljni djijoslova jak pravyljni: wrote → writed, abo zaminjuju gh i ph na f za vymovoju.

Ви справді десь у мережі так пишете, чи це просто мрії?

Ne vgyvaty moskovsjku vzahalji, navitj ne pamjataju, koly vostannje pysav; volosne, tcerez tsju prytcynu ja jakosj nactoxnuv sja na Replace.

Ну а усно? Київ, половина місцевих навіть літературну українську місцями не розуміє, а ви їх чимось назразок «хотю, же моя волосність була недоторканою»...

11 Востаннє редагувалося dot (01.11.2021 19:37:59)

Re: pan dot і joho abetka

Ви справді десь у мережі так пишете, чи це просто мрії?

Tak, jakctco ne zabuvaju, bo anqlijsjkoju ja perevagno tcytaju, sluxaju, a ne pysju. Tobto anqlijsjku natce jak i znaju, ale ne skazju, ge dobre.

Osj np. z «writed»

https://i2.lensdump.com/i/gmacW9.png

Ctce batcyv, jak xtosj na Redytji zavgdy pysav þ, treba i sobi vzjaty taku zvytcku, ale, spercu menji by vyvtcyty anqlijsjku movu ne lyce na slovnykovomu zapasji.

Ну а усно?

Tut peremohaje poky zvytcka, tomu zvytcajna Kyjovsjka dergavna vymova i slovnyk. Bo duge zamalo praktiky, tomu ja on lyce ne tak davno zaprovadyv ctcotcetverhovi (o 19:00) hutorky na odnomu animivnomu serverji Dyskorda. Menji b dlja potcatku pidtjahnuty vymovu, napryklad nesvidomo vymovjaty tverdi i mjaki i. A z tekstom, ctconajmence latinkoju, vge dostatnjo velyka praktika.

Подякували: P.Y.1

12

Re: pan dot і joho abetka

tverdi i mjaki i

Що воно таке? Мій здогад, йдеться про "и" та "і", однак формулювання - звідки саме воно взяте? Бо я колись чув саме таке від російськомовних жителів Києва, мабуть десь в школах таке вчать, тільки не можу добратися до якогось конкретного джерела.

13 Востаннє редагувалося dot (01.11.2021 19:43:24)

Re: pan dot і joho abetka

Що воно таке?

Vge zhaduvav tut:

Rozrignjaty «tverdu» i «mjaku» i — na mistsjax «mjakoho» jitja pysaty ji zamistj i — njis (vid nesty) proty nis (vid nosa), jakctco dijakritikoju, to ě.

Potcytaty np. mogec tut. Vytjah pevnoji tcastyny vidty:

Як характерна особливість української мови, а саме її вимови, була вже вказана наявність твердих н д т л перед і (§ 10). Наскільки справді відмінні в українській чистій вимові ні, ді, ті, лі з твердими (власне напівтвердими) приголосними супроти ні, ді, ті, лі з м’якими приголосними, себто в таких парах, як сніп — сніг, дім — дід, на тім — тіло, верболіз — поліз тощо, можна не тільки чути, а й бачити на доданих на 170 ст. палятограмах, себто малюнках піднебіння: закреслені місця піднебіння, показують, як торкається язик його, коли вимовляти ті, ді з твердими приголосними (на тім, дім), і як тоді, коли з м’якими (тіло, дід).

14

Re: pan dot і joho abetka

Menji b dlja potcatku pidtjahnuty vymovu, napryklad nesvidomo vymovjaty tverdi i mjaki i. A z tekstom, ctconajmence latinkoju, vge dostatnjo velyka praktika.

Якщо усна й письмова мова відрізняються достатньо сильно, це стає бар'єром для обміну між ними — якщо написаний текст не читається як реальна усна мова, а деталі усної мови не передаються на письмі, то це ніби як дві окремі мови, кожна з яких живе своїм життям, як літературні українська й російська в якогось білінгва. У своїх паперових записах я використовую такуж українську мову, як і тут, але пишу більш екзотичним варіантом кирилиці з додатковими етимологічними позначеннями — я можу промовляти написане і писати так, як справді говорю, усна й письмова мова взаємодіють між собою й допомагають одна одній.

Щоб справді несвідомо розрізняти твердість/м'якість перед І, треба не знати про це явище (інакше це буде незовсім несвідомо) й просто набути його зі свого мовного середовища. Наприклад, у вимові моїх батьків (що народились на Черкащині) ця твердість/м'якість розрізняється, але самі вони цього навіть не усвідомлюють — мама вважала, що будь-яке І пом'якшує приголосні (бо так у школі вчили), аж поки я не вказав їй на різницю між «синів» та «синїв» у її ж вимові. Якщо ж із середовищем не так пощастило, то тут тільки вправами можна довести вимову до автоматизму.

15

Re: pan dot і joho abetka

frz написав:

tverdi i mjaki i

Що воно таке? Мій здогад, йдеться про "и" та "і", однак формулювання - звідки саме воно взяте? Бо я колись чув саме таке від російськомовних жителів Києва, мабуть десь в школах таке вчать, тільки не можу добратися до якогось конкретного джерела.

Якщо Ви тримали в руках «Ілюстровану історію України» Грушевського або якесь інше видання, надруковане схожим правописом, то звернули увагу, що в частині випадків на місці І там пишеться Ї. Сенс у тому, що вони можуть розрізнятись фонетично (хоч і не у всіх регіонах — таке розрізнення поширене на Правобережжі, Поділлі, Волині, хоча на Слобожанщині й частині Галичини зникає): Ї після приголосних вказує на м'якість приголосної, І — на відсутність справжньої м'якості (сама голосна, проте, не змішується з И). Як не дивно, непом'якшуюче І зустрічається навіть частіше, ніж пом'якшуюче Ї.

Плутанина И/І та труднощі з вимовою И — це вже Полісся, в селах на півночі Київщини так говорять (напр., як у слові «Чорнобіль»). Чув історію про те, як школярі з села Троєщини (не плутати з однойменним житловим масивом), щоб розрізнити И та І, називали їх «і без крапки» та «і з крапкою». Я живу на Троєщині (тій, яка житловий масив — географічно це поруч із селом Троєщиною) — ще в середині нульових тут можна було зрідка почути цю говірку (наприклад, на базарі, де люди з навколишніх сіл продавали свої овочі). Хоча давно вже її не чув. Пару років тому якось зайшов був у це село, але мова, якою там розмовляла молодь (вже не знаю, місцева чи київська), була російською :(

Подякували: 0xDADA11C71

16

Re: pan dot і joho abetka

https://replace.org.ua/topic/8739/
Мої страждання на цю тему.

17

Re: pan dot і joho abetka

P.Y. написав:

пишу більш екзотичним варіантом кирилиці з додатковими етимологічними позначеннями

Розповім трохи детальніше. Структурно ця система подібна до максимовичівки — написання літер залежить як від вимови, так і від походження — але початковою ідеєю було зберегти загальну сумісність з сучасною кирилицею, тому основні обриси літер відповідають сучасній кирилиці, а етимологічні позначення винесено в діакритики (тоді як у максимовичівці, навпаки, основні обриси відповідали історичним літерам, а вимова вказувалась діакритикою). Літери, що читаються як і (ліворуч — їх відповідники в максимовичівці):
ô = ı̊
ê = ì (замість гравісу може бути зменшена літера е).
ѣ = ī (з крапкою над рискою)
ы̂ = ı (без крапки, з нижнім підкресленням; Насправді ы̂ з дашком Максимович не використовував, але ця літера потрібна в закінченнях прикметників твердої групи, щоб не плутати її з м'якою û).
и (початкове), и̂ = і
Тобто, всі літери, що читаються як і, зовні схожі на і, але відрізняються діакритикою.
Приклад вживання: з сìл, по сı̊ль, сīв*, синій льон, синìй квīтцī, твердı приголоснı.

Аналогічно з літерою ї:
ê = ȉ
ѣ = ī (з двома крапками над рискою).
и = ї
Приклад: я īм īжу, дайте їм, дайте ȉй.

Також є позначення, відсутні в максимовичівці:
в<л (вище позначене як в*) записується як вертикальна лігатура лъ, графічно наближена до в (не знаю, як це краще передати юнікодом — ъⷧ ?). (Раніше експериментував з іншими варіантами позначення, напр., перевернуте ў — за мотивами правопису «Русалки Днѣстровои», де в цьому випадку писалось ў).

Є декілька варіантів літери а: звичайне а, «округле а» для а<о (позначу тут його як å); в закінченнях родового відмінку ІІ відміни іменників використовуються «α-подібне а» та літера у з α-подібним хвостиком — щоб підкреслити заплутану ситуацію з цими важкими закінченнями.

Літера ԙ (на письмі — лігатура яє) використовується для я<є в закінченнях іменників середнього роду в частині відмінків:
одне ўченⷩԙ, інші ўченⷩя, з одним ученⷩԙм, багатьом ученⷩям, багатьма ўченⷩями.
Окрім того, що розрізнення я/ԙ дозволяє розрізнити відмінки, де це впливає на зміст, також я чую тонку фонетичну різницю (можливо, навіть не звукову, а тональну), тому таке розрізнення здається мені доцільним.

Подовжені м'які приголосні (як у прикаді вище) записуються лігатурами, або одна з літер виноситься над чи під рядок, утворюючи вертикальну лігатуру (нⷩ насправді пишеться як н з підрядковою н; жⷤ має вигляд горизонтальної лігатури жж, де частина ніжок відсутня, щоб наблизити літери ближче; і т.п.) — цього всього нема в юнікоді, тому просто позначатиму їх як звичайну кириличну літеру з такою ж надрядковою.

Також пишу лігатури для поширених префіксів, суфіксів, закінчень, усталених сполучень тощо: від-, -ся, -ться, -сь (при цьому, -сь у вчусь і десь пишеться по-різному), ст, -ий, як, що та багатьох інших. Сполучник та передається вертикальною лігатурою (а займенник та пишеться двома літерами). Я люблю лігатури, тому у своїх записах зловживаю ними.

Ще деякі літери використовуються в запозиченнях: ѵ (на місці и, і, в, що відповідають грецькому υ), сполучення кс/кз та пс (на місці відповідних грецьких та латинських літер) пишуться як лігатури, наближені до ѯ та ѱ. Приклад: сѵмбіоз, ѱеѵдонім, еѯамен.

У частині випадків, варіанти літер мають не етимологічне, а, скоріш, декоративне значення, багато літер мають декілька варіантів (напр., д — три форми, що пишуться в різних позиціях; а та е поруч із деякими літерами утворюють лігатури). Зокрема, я ввів староукраїнський «lд-подібний» варіант ж переважно з естетичних міркувань, хоча також і для конструювання лігатур на його основі...

Загалом, система складна й незовсім стабільна, оскільки перебуває в постійній розробці. Поки нею користується лише одна людина, це не критично, хоча для взаємодії з зовнішнім світом її доведеться значно спростити (ну або розробити методику, як звичайну непідготовану людину поступово до цієї системи привчити). Повноцінно використовувати її в рамках юнікоду поки що неможливо, і губаївський спосіб реклами ніколи не працює, тому поки що ніде, крім своїх паперових записів, її не використовую.

18

Re: pan dot і joho abetka

P.Y. чесно, я краще буде читати дотові загони так я уявляю як вони мають звучати. ( хоча зазвичай читаю тільки перші 2 речення) ніж остаточно зламаю собі мозок придумуючи як прочитати всі ваші і,а,е ітд 4ма різними способами. Мені здається що я більше розумію різницю між китайськими тонами ніж між твердим і м'яким і.

Подякували: leofun011

19

Re: pan dot і joho abetka

Мені здається що я більше розумію різницю між китайськими тонами ніж між твердим і м'яким і.

Англійську мову знаєте? Порівняйте сполучення «сі» в українському «сів» та англ. «see» — в англійській мові там пом'якшення нема в принципі (тобто, маємо непом'якшуюче І), а в українській у слові «сів» С читається м'яко (тобто, тут І пом'якшуюче). А тепер уявіть, що таке ж «see» на місці «сі» в українській мові вимовляється, наприклад, у слові «сіль», де І непом'якшуюче.

В українській мові І буває пом'якшуючим тоді, коли приголосна перед ним належить до Д, Т, З, С, Ц, Л, Н (після решти приголосних воно непом'якшуюче завжди), а саме І при цьому розвинулося з історичних Ѣ, Е (тобто, це ті випадки, коли українському І відповідає Е або Ё в російських споріднених словах; також в українському слові пом'якшуюче І<Е може чергуватися з Е або ЬО, а пом'якшуюче І<Ѣ ніколи не чергується). Непом'якшуюче І після перерахованих зубних приголосних відповідає історичному О (тобто, в російській у відповідному слові ми бачимо О, а в самій українській І чергується з О).

Приклади: «сніг» має пом'якшуюче І (чергування голосних нема: снігу, снігом; у російській там Е: снег; тобто, все вказує на історичний Ѣ: снѣгъ). Запис у желехівці: снїг.
«Сільський» має пом'якшуюче І (чергування у споріднених словах з Е: село, сіл; в російській там Е: сельский; такі закономірності відповідають історичному Е, яке теж дає м'якість). У желехівці: сїльський.
«сніп» має непом'якшуюче І (чергування з О: снопи; російське сноп). У желехівці: сніп.
«вік» має губну приголосну перед І, яка пом'якшуватись не може незалежно від походження І. У желехівці: вік.
Цікавий випадок у слові «світ»: В належить до губних приголосних, тому не пом'якшується, але С перед ним пом'якшуватись може, а саме І походить від Ѣ — таким чином, маємо м'яке С та тверде В. У желехівці це слово писалось як сьвіт.

20

Re: pan dot і joho abetka

як прочитати всі ваші і,а,е ітд 4ма різними способами.

Декілька способів читання — це, в першу чергу І (де цих способів мінімум два). Але я використовую етимологічний принцип запису (тобто, такий, що вказує не на сучасну вимову літери, а на історичну літеру на її місці), тому варіантів літер у мене більше, ніж варіантів вимови.